У 1930-их ходив рейковий автобус експрес “Люкс-торпеда”, який долав відстань від Тернополя до Заліщиків за 2,5 годин.
Lux-torpeda була так званою “автомотрисою” – вагоном із вбудованим двигуном внутрішнього згорання. На нинішній “Укрзалізниці” такий транспорт називається рейковим автобусом. Сама “торпеда” теж виглядала як гібрид автобуса й лімузину.
“Ракетний” дизайн вагону був ультрасучасним як на 1930-ті роки і коли потяг проходив повз станцію, він привертав загальну увагу. Аеродинамічна форма і відсутність паротяга і відповідного стовпа диму радикально відрізняли “торпеду” від тодішніх поїздів.
 |
| Австрійська “Люкс-торпеда” на Краківському вокзалі. Фото орієнтовно 1938 року |
Перша “Люкс-торпеда” була збудована у 1933 році в Австрії фірмою Аustro-Daimler-Puch. Польський уряд, бажаючи розвинути залізничні перевезення і підняти занепадаючу промисловість, купив одну мотрису, а потім і ліцензію на неї.
У міжвоєнній же Польщі після перших успішних випробовувань австрійської “торпеди” взялися адаптувати її до місцевих потреб. З 1936 року ці автомотриси будувалися вже на польському заводі Fablok, оснащуючись більш потужними дизельними двигунами, розташованими попереду кабіни машиніста – по одному з кожного боку.
У цих автомотрис диск колеса спирався на бандаж через пневмошину автомобільного зразка, пояснює газета УЗ “Магістраль”. Це покращувало плавність ходу та зменшувало динамічні навантаження на рейки, що було важливо при високих швидкостях руху.
Швидкості справді були неабиякі. Максимальна досягала 120 км/год, але конструкційна в експлуатації була встановлена 115 км/год. Загалом же швидкість руху сягала 100-105 км/год.
Середня швидкість при застосуванні автомотрис була значно вищою, ніж у звичайних паротягів. Так, швидкий поїзд на ділянці Львів-Красне долав за годину 75 км. А при використанні автомотрис середня швидкість на цих ділянках дорівнювала 90 км/год.
Швидкий рух забезпечувала і наявність двох кабін – в протилежних кінцях “торпеди”. В кожному з них сидів машиніст, який керував “своїм” двигуном.
Така конструкція дозволяла уникати тривалого маневрування на вузлових станціях, коли потяг мав рухатися в протилежний бік. Не треба було відчіплювати і переганяти локомотив. Кабіни в обидвох кінцях вагону з’єднувалися світловою і звуковою сигналізацією.
Офіційно “люкс-торпеди” називалися Pociąg Motorowo-Ekspresowy MtE – “експрес-поїзд із двигуном внутрішнього згорання”. Побачивши перспективність такого транспорту, польська промисловість взялася виробляти й інші автомотриси – хоч і без упізнаваного дизайну, але з гарними показниками швидкості.
Перші “торпеди” поєднували Краків із модним курортом Закопане. В 1936 році поїзд проїхав цю відстань (150 км) за 2 години й 18 хвилин – рекорд, не побитий досі. Пізніше були відкриті рейси “Краків-Варшава”, “Варшава-Катовіце”, “Варшава-Лодзь”, “Львів-Закопане” та інші.
На Галичині станом на літо 1939 року “торпеди” обслуговували маршрути “Львів-Стрий-Дрогобич-Борислав”, “Львів-Галич-Станіславів [Івано-Франківськ]-Коломия”, “Львів-Красне-Золочів-Тернопіль” і згаданий на початку тексту “Тернопіль-Чортків-Заліщики”.
 |
| Розклад “Тернопіль-Заліщики”. 1939 рік |
Середня маршрутна швидкість на рейсі до Заліщиків складала 58 км/год. Не так уже й багато, якщо врахувати, що на маршруті “Львів-Тернопіль” цей показник сягав 75 км/год, а на маршруті “Львів-Коломия” – 93 км/год.
Для порівняння: прийнята недавно класифікація пасажирських поїздів “Укрзалізниці” передбачає, що найшвидші експреси рухатимуться з маршрутною швидкістю 70-90 км/год, а звичайні пасажирські і приміські – 50-70 км/год.
195 км від Львова до Коломиї “Люкс-торпеда” проїздила за 2 години і 10 хвилин.
 |
| Розклад “Львів-Коломия”. Кінець 1930-их |
За таку недосяжну сьогодні швидкість пасажирам “торпед” доводилося платити – квиток від Варшави до Кракова коштував майже 40 злотих, в той час як середня місячна зарплата наприкінці 1930-их складала 100 злотих.
В кожній автомотрисі було 48-52 місця, всі першого класу. На тлі катастрофічного стану автомобільних доріг у міжвоєнній Польщі “люкс-торпеда” була еталоном швидкості, комфорту і шику.
 |
| Вузлова станція Хабувка в карпатському передгір’ї. 1936-38 рр. |
Друга світова війна стала кінцем цих залізничних експресів. Більшість “торпед” загинули під авіаційними бомбами, вціліло лишень дві машини на Краківському вокзалі.
Вони використовувалися як поїзди “Тільки для німців” на лінії до Закопаного, а також як спецтранспорт для працівників Генерал-губернаторства (адміністративної одиниці Третього рейху на території Польщі і частини України).
 |
| В часи окупації на “торпедах” їздили вершки нацистської адміністрації. Фото: Національний цифровий архів Польщі |
Червона Армія, яка відбила вагони у нацистів, повернула їх соціалістичному польському уряду у непридатному для пасажирському руху вигляді. Якийсь час однією з “торпед” возили на роботу шахтарів, а з іншої скручували запчастини на випадок ремонту.
Приблизно в 1954 році обидві “люкс-торпеди” були списані на злом і до нашого часу не збереглися.
 |
| Київський бензотрамвай – теж по суті автомотриса. Розгалужена мережа трамваїв із двигунами внутрішнього згорання існувала на Лівому березі з 1911 до 1934 рік, поки її не електрифікували |
За матеріалами інтернет видань
