Викладене нижче – не передбачення і не прогноз. А скоріше – опис явищ і тенденцій, які я спостерігаю навколо себе, живучи в прогресивному місті однією з найпрогресивніших країн світу, практик, успішно існують в інших суспільствах або існували в іншу епоху, і творчий синтез з моїх власних та ідей, що води в книгах футурологів, економістів, антропологів, соціологів, демографів, психологів.
Ось тільки деякі імена: Jared Diamond, Jaron Lanier, Jonah Lehrer, Robert Putnam, Steven Kotler and Peter Diamandis, Christopher Rian and Calcilda Jetha, Lawrence Dill, Richard Louv, George Friedman, Sally Koslow, Richard Wilkinson, David Brooks, Fred Pearce.
Одним словом, як воно може бути – а деякі елементи в деяких культурах існують вже тисячі років – якщо людина буде не жертвою технічного прогресу, а організовує товариство, враховуючи власні особливості як біологічного виду, і адаптується до прийдешніх змін в економіці.
Якісний зсув, що впливає на всю структуру суспільства, відбудеться, коли кардинально зміниться транспорт. Чи буде це телепортація, літаючі автомобілі або надшвидкісні потяги (я б зробила ставку на цей варіант), але, укупі із збільшеними можливостями дистанційної роботи, людство поверне можливість поєднувати економічну мобільність з соціальної осілістю і здоровим способом життя.
Більшість населення буде жити в селах по 1500-2000 осіб, поділених на громади по 150 – 200 чоловік. У цих громадах люди будуть об’єднані різноманітними родинними, господарськими та особистими зв’язками. Поняття родини і країни залишиться без змін, але додасться, точніше відродиться або зміцніє, ще один шар відносин – ось таке плем’я або громада.
Крім загальнодержавних податків, жителі громад збиратимуть кошти для вирішення всіх своїх місцевих проблем – від ремонту каналізації до допомоги тим, хто опинився в складній ситуації. Всі ці рішення будуть прийматися всередині громади.
Люди повернуть собі те, що втратили на шкоду власному здоров’ю в індустріальний і ранній постіндустріальний період – міцний зв’язок з природою, спілкування і фізичну активність. При приватних будинках будуть присадибні ділянки, поруч – лісок, ставок, фруктові дерева вздовж доріг.
Транспорт буде припаркований за межами громад чи сіл. Пройти 3-7 км в день стане нормою. Транспорт в громади буде заходити, коли треба завести меблі або інші важкі вантажі, але в обмеженій кількості і в певні години.
Близько половини дорослого населення сіл буде працювати в торгово-
промислово-наукових центрах (ТПН) типу нашого Тайсон Корнер або Силіконової долини в Каліфорнії, більшість з яких буде знаходиться відразу за межами великих міст (міста залишаться, але повернуться в свої історичні межі). Там же будуть і розважальні заклади (як і в містах, і в селах), а також – велика кількість готелів тривалого проживання. Хтось буде працювати вахтовим методом по всій країні, а хтось буде приїжджати в ці центри на 2-3 дні на тиждень, решта – працювати з дому.
Решта будуть працювати в межах села. Невелика кількість – в установах адміністративного центру – в мерії, магазинах, поліції, перукарні і т.д. Більшість – будинку: програмісти, дизайнери, письменники і т.д. У центрі кожної громади буде будівля загального користування (клуб) зі спільним офісом – вдома одному ж нудно. У кожній громаді буде кілька фермерів і працівників місцевих харчопереробних підприємств.
Дуже багато чого буде проводиться на тривимірних принтерах в тій кількості, в якому існує попит. Наприклад, дизайнери одягу продаватимуть сам дизайн, а покупці будуть друкувати свої нові футболки та сукні на принтерах будинку. У кого його немає, можуть купити і готовий виріб, яке їм дизайнер – виробник вишле дроном-листоношею. Замість текстильних фабрик виробничий цикл буде обмежуватися однією людиною – одним комп’ютером – одним ЗD принтером. Таким же буде виробництво і в багатьох інших галузях, орієнтованих на індивідуального клієнта. (І це зовсім не далеке майбутнє – мій стоматолог друкує коронки в сусідньому кабінеті). Біля будинків замість парковки будуть невеликі посадочні майданчики для дронів.
Захист авторського права стане найбільш затребуваним видом юриспруденції. З одного боку, оригінальна ідея стане чи не основним джерелом доходу. З іншого, незахищена високою вартістю виробництва, вона стане більш вразливою.
З’явиться новий вид права – захист персональних даних та їх похідних. Наприклад, якщо якась компанія використовує ваші дані про купівельні переваги, щоб запропонувати вам кращий товар, вони повинні заплатити. Якщо компанія створює автоматичний перекладач, вивчаючи патерни робіт перекладачів, руйнуючи тим чином їх професію, то вони теж повинні отримати гонорар.
Фейсбук буде монетизований. Популярні блогери за рахунок мікроплат, одержуваних з кожного «поділитися» буде отримувати дохід.
Зросте попит на народні промисли, антикваріат, речі зроблені своїми руками – людям просто захочеться чогось справжнього, з душею.
Важка фізична робота, яка не потребує високої кваліфікації, практично зникне в результаті технічного прогресу. На заводах залишаться інженери, а шахти закриються. Вирішити проблему з безробіттям вдасться за рахунок зміни системи освіти, руйнування стереотипів з приводу того, яка робота чоловіча, а яка жіноча (прийде черга чоловіків робити замах на «жіночу роботу» у сфері обслуговування), а також за рахунок підтримки громад.
Приміром, 10 найбагатших жителів громади створять фонд зарплати, яка буде виплачуватися тим, хто виконує роботу на благо всієї громади – доглядає за лежачими хворими та старими, ремонтує загальні споруди, стежить за чистотою і порядком і т.д. Вкладаючи в цей фонд, успішний житель громади отримує престиж і повагу, а також страховку, що йому теж допоможуть у складній ситуації. В інших громадах всі працюючі члени будуть здавати на ці цілі місцеві податки.
Вихід на пенсію стане не одномоментним припиненням будь-якої діяльності, а поступовим зміщенням активності із загальнодержавною економіки в місцеву, з повного робочого дня на неповний.
За рахунок альтернативних джерел енергії та сучасних аграрних методів, наприклад, удосконалених аква- і аеропоніки, кожна громада і село будуть повністю себе забезпечувати електроенергією та продуктами харчування.
Діти будуть вільно бігати по селу, лазити по деревах, купатися в ставку, ночувати й вечеряти в будинках друзів, але в деякому роді ця свобода буде контрольованою – на руках у дітей будуть браслети, що фіксують різке підвищення кортизолу та адреналіну (переляк), на яке реагуватимуть батьки або відповідальні за це питання односельці. Десь стоятимуть камери спостереження. Низька народжуваність зберегтися і питання про безпеку дітей залишиться таким же надумано гострим, як сьогодні.
Можливо, всередині тіл дітей будуть чіпи, що фіксують їх місцерозташування, фізичний і емоційний стан. Глянув на екран – грає у сусіда, здоровий, всім задоволений.
Популярним стане алопарентінг, коли функції батьків частково виконують близькі люди. Працюючі батьки отримуватимуть всіляку допомогу і підтримку односельців.
Система освіти зміниться докорінно. В школу, розташовану в центрі села, будуть ходити тільки діти від 3-х до 9-ти років, де за їх розпорядок дня і заняття будуть відповідати дорослі.
А далі кожна дитина буде вчитися за індивідуальною програмою за принципом американського коледжу. Для того, щоб отримати диплом про середню освіту, дитина повинна освоїти певну кількість «годин» або рівнів обов’язкових предметів, куди будуть також входити «Логіка і основи мислення», «Психологія та успішні комунікації», а також – якась кількість необов’язкових предметів або рівнів. Наприклад, вся шкільна математика складатиметься їх 20 рівнів, з яких 14 є обов’язковими. Але якщо дитина освоїв всі 20, то він може почати брати курси з математики в Університеті. Скільки йому років і на якому рівні він знаходиться, наприклад, в освоєнні історії – зовсім неважливо. Деякі діти будуть закінчувати вищу освіту одночасно, а то й раніше середнього.
Навчання складатиметься з комп’ютерних навчальних ігор і програм, дистанційних лекцій, прочитаних книг, комп’ютерних тестів, презентацій, одиночних і групових проектів, практики в лабораторіях або на виробництві. Діти різного віку будуть вчитися в клубі самостійно, 1-2 дні на тиждень – у школі, де вони будуть робити презентації та спільні проекти, а також – їздити в науково-виробничі центри на практику або екскурсії.
Навчальні, побудовані на ігровому принципі програми стануть величезним бізнесом. Їх розробники стануть настільки ж численними, як інженери в Радянському Союзі. І школи, і самі учні, якщо їм не підходить рішення шкільної ради і вони готові викласти гроші, будуть вибирати будь-які програми, які їм сподобалися.
Вчителів, як таких, стане менше – один «учитель-зірка» зможе читати лекції по своєму предмету всім дітям в країні. Однак з’являться дві нові професії – академічний радник і шаперон.
Радник разом з батьками буде допомагати дитині створювати план навчання, обирати предмети, навчальні програми, вирішувати виниклі проблеми, але його основним завданням буде розпізнати і зростити талант. Найуспішніші академічні радники будуть «рок-зірками» майбутнього (так практично вже і відбувається у Південній Кореї).
Шаперон доглядає за дитиною, не втручаючись в його роботу. Це може бути і бабуся, наглядає в клубі за працюючими на лептопах дітьми, і водій, що розвозять, а швидше просто супроводжуючий, їх на екскурсії та спортивні заняття. Основним завданням шаперона буде стежити за тим, щоб діти не забували робити перерви в роботі, – навчання буде настільки ж привабливим і затягує, як комп’ютерні ігри. Моя дитина вже сьогодні так вчиться читати в школі.
Така система навчання не тільки дасть можливість кожній дитині вчитися у своєму темпі (навіть серйозна хвороба або рання вагітність не стане вироком) і розвивати свої індивідуальні здібності, але і допоможе виховати навички планування, відповідальність, розуміння своїх сил і можливостей. Питання про вибір спеціальності буде очевидним задовго до закінчення школи.
Багато сімей будуть разом з дітьми працювати вдень в клубі, кожен над своїми завданнями, і залишати свої комп’ютери в шафках з тим, щоб ввечері вже до них не торкатися.
Спілкування – як в ТПН, так і всередині громад – буде досить активним. У громадах будуть постійно організовуватися свята, дні народження та інші спільні заходи. Люди будуть дуже добре знати один одного, більше піклується про свою репутацію всередині громади, ніж анонімного простору в мережі.
Зміниться медицина. Багато поширені хронічні захворювання стануть рідкістю через здорового способу життя: більше фізичної активності, свіжого повітря, менше солі в їжі і стресу в житті. Дуже багато діагностики люди зможуть зробити вдома самі. Сьогодні це тести на вагітність – завтра це будуть тести на більшість захворювань. Протестував, заповнив анкету, послав запит. Медичні працівники, можливо, за тисячі кілометрів, перевірили дані, звірились з історією хвороби, виписали або вислали необхідні ліки. Безпосередньо до лікарів будуть ходити по дуже серйозним приводів, з рідкісними захворюваннями. У таких випадках медичні препарати будуть розроблятися індивідуально.
Лікарів стане менше, але з’явиться нова професія – консультант по здоров’ю, який буде періодично знімати дані, стежити за їх динамікою і давати рекомендації по способу життя, харчування і так далі, навіть якщо у його клієнта і немає якогось видимого захворювання.
Бездітна молодь буде переважно виїжджати з громад, в яких вони виросли, і хоча б кілька років жити в містах, насолоджуючись певної анонімністю і більшою свободою. Там же в містах, які за своєю природою не зміняться, буде жити богема, мізантропи і психопати (від них нікуди не дінешся), а також ті – кому просто тісно в рамках громад або не хочеться нести на собі додаткові громадські та фінансові зобов’язання.
