З 1 січня м’ясо, молоко, сир, що продаються на продовольчих ринках, опиняться поза законом. Набуває чинності заборона, прийнятий Радою минулого літа в рамках «євроінтеграційного» пакету: за новими правилами, аграрії повинні будуть здавати м’ясо-молочні продукти в пункти прийому, розвиток яких держава поки не профінансувала.
На практиці введення в дію норм цього закону фактично заборонить селянам продавати м’ясну та молочну продукцію, вироблену в присадибних господарствах. Їх не зможуть продати і на продовольчих ринках, і підприємствам харчопрому. Покупцям буде ще гірше. Прогнозують, що нормальні і дешеві домашні продукти купити буде неможливо. А міліція знайде собі додатковий заробіток – ганяти селян.
Для створення пунктів прийому сільськогосподарської продукції необхідно мінімум 2 млрд грн. А в бюджеті таких сум наразі немає.
Окремі експерти вважають, що заборона створить ґрунт для соціального бунту. Селяни вже порядно налякані. «Це означає, що мені доведеться буквально виливати молоко, яке дають вісім моїх корів», – скаржиться Олексій Іванченко, дрібний фермер з Полтавської області.
Економічний вимір євроінтеграції є вигідним передусім представникам великого бізнесу. Натомість чимало сегментів дрібного та середнього бізнесу можуть постраждати від асоціації з ЄС. Чи не в першу чергу це стосується сільського господарства.
Дуже показовим тут є приклад Болгарії. Вступ до ЄС не допоміг цій країні вирішити низку соціально-економічних проблем. Натомість з’явилися нові проблеми. Серед них – знищення сільського господарства.
Допоки Україна є олігархічною, а не національною державою, вона буде змушена інтегруватися в світову економіку на колоніальних засадах. Від цього існує не лише економічна шкода, але й шкода, що стосується глибших вимірів існування нашої нації. Зокрема, від закону, що почне діяти від 1 січня 2015 року, знову постраждає українське село – «не тільки продуцент товарного хліба і не лише виробник сировини для міської харчової промисловості», але й «сформована за тисячоліття ефективна й унікальна система всебічного матеріального і духовного життєзабезпечення, національного людинотворення і націозбереження» (Василь Іванишин).
Джерело.
Обговорення