“У борні за Українську державу” – саме таку назву має документальна виставка, приурочена 96-ї річниці створення Західно -Української Народної Республіки, що з 31 жовтня почала працювати в Державному архіві Тернопільської області. В її експозиції — документи, світлини, газети, книги, брошури, що розповідають про події з листопада 1918-го по липень 1919-го.
Участь у церемонії відкриття виставки взяв заступник голови Тернопільської обласної державної адміністраціїї Леонід Бицюра. Звертаючись до учнів Української гімназії, котрі першими прийшли оглянути експозицію, він наголосив, що “ЗУНР ставила собі за мету не автономне існування, а створення основи для розвитку єдиної, Української держави”.
“Так історично склалося, що Тернопіль на деякий час став серцем українського державотворення, – зауважив Леонід Бицюра. – Саме до нього було перенесено столицю ЗУНР. Саме в ньому зародилася Українська Галицька Армія, котра вирізнялася своєю мужністю та патріотизмом”
“Матеріали, предсталені на виставці, свідчать про те, що українці Галичини воювали за свою державність, і їхня боротьба була всенародною, звитяжною та жертовною”, – зазначив головний спеціаліст Державного архіву Тернопільської області Андрій Цаль.
Перший розділ виставки оповідає про період перебування Державного Секретаріату у Тернополі. Зокрема тут представлено газети “Український голос”, “Українські вісті”, в яких влада зверталася до населення краю з метою мобілізації до війська. У них опубліковувався також земельний закон, яким встановлювалися нові земельні відносини на території ЗУНР.
Наступний розділ виставки складають документи, що розповідають про колишніх вояків Української Галицької армії. Тут – списки колишніх військових старшин, підстаршин, офіцерів, УГА, які проживали в селі Новики Збаразького повіту, у Тернополі. На жаль, ці списки збереглися фрагментарно, оскільки, як пояснив Андрій Цаль, в 1939-1941-х роках радянські каральні органи, НКВС, вилучали їх з архівів з метою переслідування українців, репресій. Під час відступу радянської армії більшість документів було втрачено та знищено.
Уперше, констатував пан Андрій, в експозиції представлено списки колишніх військовослужбовців і членів їхніх сімей, котрі перебували в таборі для інтернованих частин УГА в Йозефові, що в Чехо-Словаччині. Загалом — 360 прізвищ. На жаль, доля цих людей — трагічна. Більшість з них були репресовані у 30-х роках радянськими каральними органами.
Завершальним розділом експозиції є документи 20-30-х років про відзначення і вшанування подій 1 листопада та вояків колишньої УГА. Тут можна ознайомитися з документом про заборону в Тернополі вистави, присвяченої українським січовим стрільцям та УГА, датованим 1935 роком; проектами пам’ятних хрестів, що розташовувались на могилах, насипаних українцями, зокрема, у селі Слобідка-Мушкатівська; проектом пам’ятника борцям за волю України, котрі загинули в українсько-польській війні.
Діятиме виставка до кінця листопада.
