Дуже часто тернополяни бувають бчерстві до чужого лиха. Нещодавно на центральному ринку міста тернополянка стала свідком такої байдужості
– Вчора мені випало бути свідком такої події. В годині так першій була на базарі , за покупками ходила з мамою . І буквально в 5 м. від нас впав чоловік років 70-75. Звичайна думка перехожих “а напився з самого рання, та й вже витворяє” і ми так спочатку подумала . Постояли 2 хвилини, подивились , що з того нічого не буде і підійшли. Дідусь бідний, голову собі розбив, шви накладати точно треба буде. Люди повставали кругом і дивляться! Ну чого дивитись ? Ми підійшли, я спиталась чи лікаря не треба, може швидку викликати, а він на відріз. Та й ми взялися помогати. Салфетками протерли рану від крові, повитирали чоло. І що саме важливіше, чоловік НЕ БУВ П’ЯНИЙ !!! Ні грама ,розумієте? І чистенький такий. Сорочка випрана, випрасувана, штани чисті ,взуття натерте. Мама почала питатися в людей , чи може хтось має лейкопластир. підійшла дівчинка дала лейкопластир, так він її передякував не знати як. Через пару секунд жіночка підійшла так як “від напасті” дала ту марлю , що вона продавала, покрутила лицем і пішла. Так через неї мені не приємно стало. Чоловік пояснював, що сам не знає як те сталось(я сама розумію, теж дідусь хворий був, нерв на нозі відказував і він падав) і я його розумію. Мама йому акуратно рану перев’язала, він каже “пані , я вам заплачу, за то , що ви мені помогли. Вибачте мене”. Ми допомогли йому і пішли по справам. Після того, в мене і мами на очі сльози навертаються від такої людської байдужості. Як? Як так можна?! Навіть якби п’яний був, яка різниця?! Він можливо не людина, що йому не треба допомогати? – розповідає тернополянка Катя Сембрат “Тернопільській Липі”
