Військовий історик Ігор Крочак розповів про допомогу тернополян спецбатальйону МВС України “Азов”.
Військовий історик, один з авторів книги «Протичовновий корвет Тернопіль», член Національної Спілки Журналістів України, Спілки Офіцерів України, голова Тернопільського громадського інформаційно-координаційного пункту підтримки ВМС Збройних Сил України Ігор Крочак поділився враженнями від зустрічі із бійцями батальйону добровольців «Азов», яким із Тернополя привезли медикаменти, харчі, наплічники, розгрузки, бронежилети, ліхтарі тактичні та інше спорядження.
Впродовж кількох останніх місяців допоки на сході України відбувається АТО, я як людина що має опосередковане відношення до певного виду журналістики, задавав собі запитання що ти можеш зробити для загальноï перемоги, напевне такі думки а за ними і діï були і є у кожного нормального громадянина нашоï держави. За час перебування на воєнних дорогах довелось бесідувати з різними людьми, скептиками, професіоналами, критиками але майже ніколи з байдужими. Ось і під час другоï поïздки у зону АТО довелося ще раз переглянути увесь свій досвід з військовоїï справи оскільки вояж я здійснював зі своїми знайомими з УНСО, та Ігорем Баконем депутатом Тернопільськоï обласноï ради (ВО “Свобода “) і громадським активістом, від них і почерпнув багато цінного з їх знань і думок. Ïхали ми до вже відомого за такий невеличкий період воєнноï історіï Украïни 2014 року добровольчого батальйону “Азов”, пише газета.
Не секрет що багато уродженців Тернопілля з початком воєнних дій проти нашоï Батьківщини пішли у бойові лави усіх формацій що зараз на “Східному фронті” не пафосно, а реально у чорному поті війни замішаному на танковій кіптяві, крові, піхотних мозолях, виборюють на очах шокованоï Європи у підступного «гібридного противника» таку бажану для всіх перемогу. Тактичні рубежі якоï вже видно, а от чи переросте вона в стратегічний успіх залежить від усвідомлених дій кожного з нас. Що ж до наших земляків то ïх можна зустріти на сході у підрозділах від МВС, Національноï гвардії, СБУ, усіх родів і видів військ ЗС України, до добровольчих батальйонів “Айдар “, “Донбас “, “Азов”, Добровольчого батальйону УНСО ім..Олександра Музичка і ін. включно.
Війна не тітка рідна і від правильноï допомоги нашому солдату залежить конкретно час, закінчення бойових дій, і кількість втрат які ми понесемо. Тепер про саму допомогу і як на мій погляд, і моїх друзів ïï потрібно робити. Окрім того ми дискутували усю дорогу і прийшли до висновків які згодом підтримав і командир 2-ї чоти, що входить в 3-тю сотню добровольчого батальйону “Азов” Микола Березовий. Адже посильну допомогу, що зібрала громада Тернопілля, ми везли саме в цей підрозділ. Головне з них можна викласти так. Перше, допомога що надходить безпосередньо від громадських активістів, потрібна вже і негайно у тих підрозділах що знаходяться на передньому краю і задіяні безпосередньо у бойових операціях, а не на складах тилових частин. Друге, комплектувати спорядження, підбір приборів до озброєння яких не вистачає (оптичні пристрої різного призначення), кріплення до них потрібно здійснювати після ретельної консультації із спеціалістами, або принаймні з людьми що дійсно щось тямлять у воєнній справі. Третє, успіх солдата в бою залежить не тільки від озброєння але й від екіпіровки і захисту.
Сьогодні дуже багато громадських активістів возять у зону АТО розгрузки, бронежилети західного виробництва. Честь і хвала цим людям, та завжди потрібно пам’ятати що західні зразки озброєння мають відмінні розміри магазинів боєкомплекту від тих що стоять на озброєнні в Україні. Тому перед придбанням потрібно сім раз поміряти і звичайно броню випробувати на відстріл бронепробивання на полігонах, із зразків озброєння яким користується наш противник. Четверте і це напевне основне, вдумливо витрачати зібрані кошти, найкраще звичайно консультуватися з командирами і бійцями тих підрозділів яким ви допомагаєте.
Що ж до конкретно нашої поїздки то треба було бачити радість на обличчі і командира Миколи Березового і тернополянина з позивним «Світляк», що є бійцем батальйону «Азов» коли ми почали вигружати харчі, медикаменти, наплічники, розгрузки, бронежилети, ліхтарі тактичні і інше спорядження кількість якого в силу розвідувального збору інформації через Інтернет противником на мою переконливу точку зору не потрібно вказувати. Що ж до самих бійців добровольчих батальйонів і «Азова» зокрема то багато з них мають непоганий досвід, і головне вони вдумливо відносяться до порятунку Вітчизни як до важкої роботи що частково приглушає емоції і допомагає їм зосередитись на головному. Для мене особисто вони всі герої оскільки є добровольцями і у важкий час коли на початку АТО ЗС України, МВС, Національна гвардія мали багато проблем вони не роздумуючи пішли у бойові дії, чим спричинились і до загальних перемог, і до звільнення від противника рідної землі. У першу свою поїздку в зону АТО я спілкувався з десантниками представниками ЗС України неподалеку від Словяʹнська і вони вважали так само.
Особливу дяку «Азовці» висловлюють тернопільським діточкам що передали їм Українські ляльки мотанки як обереги. Передав їх хлопцям депутат Тернопільської обласної ради Ігор Баконь. Окрім того висловили свою подяку колективам тернопільських магазинів за допомогу у підборі спорядження. Згодом ми усі, тернопляни що приїхали і Микола Березовий та «Світляк» сфотографувалися під малим прапором УНСО на фоні Азовського моря на побережжі якого розташована одна з баз батальйону, і не вірилось що за кількадесят кілометрів точаться бої, а тут шумить хвиля та було і є тверде переконання що разом спільними зусиллями ми здолаємо ворога.
