Максимальний бал – з трьох предметів зовнішнього незалежного оцінювання. Лише пів бала випускник Чортківської школи Віктор Міщанчук не добрав до максимуму з обов’язкової української мови і літератури. З улюблених біології та хімії отримав максимальні 200.
Отримати максимальні 200 балів на зовнішньому незалежному оцінюванні – якщо не мрія, то нагорода для кожного учасника тестування. Але по 200 балів з трьох предметів, здавалося б, нереально. Заочно таких називають “ботаніками”. Тільки не цього хлопця. Хоча саме він, єдиний цьогоріч на Тернопільщині, отримав по 200 балів з хімії та біології і лише пів бала не добрав до максимуму з обов’язкової української мови і літератури. Безперечно розумний, щирий і привітний у спілкуванні Віктор Міщанчук – випускник звичайної Чортківської школи.
– Вона не мала ніяких титулів гімназії, спеціалізованої школи, ліцею. І я не шкодую, що навчався в звичайній школі. В мене дуже хороші вчителі, сильні спеціалісти в своїй справі, і просто хороші люди з добрим серцем, – вважає Віктор Міщанчук, який найуспішніше на Тернопільщині здав ЗНО.
Саме вчителям, батькам і Богу Віктор дякує сьогодні. Зізнається, для того, аби тепер багато знати, доводиться багато вчитись. Але це приносить лише задоволення. Природничі науки – захоплення з дитинства. Мама пригадує, Вітя був допитливим з дитинства, в чотири роки вже вільно читав, цікавився книгами про природу. З 8 класу – щорічний учасник, а в останні роки переможець Всеукраїнських олімпіад. Проте захоплення у хлопця різносторонні. Має багато друзів, за самостійно зароблені гроші купив гітару і сам навчився грати. Від перекладини, яку батько зробив вдома, перейшов до ворк-ауту. І хоча останній рік для Віктора, як і для всіх випускників – це рік посиленого навчання, воно, каже – не головне в житті.
– Я не ставлю своїм пріоритетом навчання і не вважаю, що результат ЗНО чи місце на олімпіаді – це основне в житті. Тобто це не є самоціль… Ну мені здається взагалі, основне – просто бути людиною.
Саме тому і домашнє господарство для хлопця не чуже, і вільний час залюбки приділяє молодшому брату Максимку. А зрештою і справу життя обирав таку, щоб бути корисним людям. Віктор хоче стати лікарем. Цьогоріч вступатиме до Тернопільського медуніверситету.
– Що небудь, перша хвороба – наш Вітя зразу теорію, що треба зробити, хоч він завжди каже, що він не лікар, але старається інформацію вичитати, допомогти, підказати, чисто з біологічної точки зору. Уколи робить нам всіім. Тільки чекає, щоб захворів хтось – навіть наперед. В мене часом мігрень буває, давай, каже, тату, я тебе вколю, – розповідають батьки Віктора Світлана і Анатолій міщанчуки.
Головною опорою для дитини має стати сім’я, впевнені Міщанчуки. Завжди разом, вони діляться одне з одним всіма радощами і бідами. І успішно їх долають.
– Не варто з дитини робити ідола. Якщо дитина не може настільки осягнути науку, вона може в чомусь другому себе знайти, в спорті, малюванні. – Треба вчасно помітити і йти в тому напрямку. І Віті завжди казали, ти обирай те, що тобі до душі.
Сам же Віктор зі всієї прочитаної літератури, все ж виділяє одну книгу. В ній, каже, і натхнення, і запорука справжнього успіху.
– Моя улюблена книжка – це Біблія. І кожного разу, як її читаю, там є щось таке, що мене дивує, – каже Віктор.
Джерело: “TV-4”
