Останнім часом із футбольної мапи України поволі зникають футбольні клуби.Схоже,така ж доля чекає нашу улюблену команду….
Ще не встигли вболівальники отямитися від раптової «загибелі» криворізького «Кривбасу», який за роки незалежності ні разу не покидав вищий дивізіон, а на зламі ХХ-ХХІ століть навіть грав у єврокубках, як спортивні ЗМІ «шокували» ще одним повідомленням про «смерть» – не стало київського «Арсеналу». За минулий рік аж два «трупи» серед команд «вишки»! Навіть важко порахувати, на скільки поповнилось «кладовище» футбольних клубів України за останні декілька років.
Тепер от, як грім серед ясного неба, з’явилася інформація, що ще один ФК із «маленькою», та все ж історією «дихає на ладан». Йдеться про тернопільську «Ниву», яка на сьогоднішній момент займає 7 позицію в турнірній таблиці Першої ліги і має непогані шанси пробитися до півфіналу (до речі, вперше в своїй історії!) Кубка України, отримавши в суперники друголіговий «Славутич» (Черкаси). Ще не так давно керівництво клубу ставило перед командою серйозні завдання: ввійти за підсумками сезону 2013/2014 рр. у десятку кращих, говорилося навіть про поступове підвищення в класі.
Ще минулого літа ФК «Нива» відсвяткувала своє 35-річчя. Було організовано великий концерт за участю відомих зірок, феєричне шоу європейського рівня, проведено матч між ветеранами тернопільської команди і київського «Динамо». Як же раділи вболівальники тодішній перемозі наших, а ті, хто з досвідом, із приємністю згадували часи, коли Тернопіль перемагав на своєму полі ґрандів українського футболу. Клубу подарували новенький автобус. Подумалось: ось воно вболівальницьке щастя! Нарешті команда складе конкуренцію сильнішим. Але ж ні. Як співав Кузьма «Скрябін», мрії розлетілися, як дим.
Керівництво «Ниви» до сих пір не погасило заборгованості по зарплаті і преміальних перед своїми футболістами. Це підтвердив й один із лідерів команди Борис Баранець, який заявив: «З нами досі не розрахувалися. Частина гравців зайнялася пошуками нових команд. Я також думав про це. Гадаю, почекаємо ще тиждень, тоді ситуація проясниться остаточно».
Нещодавно довелося читати в ЗМІ, що голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян, який в основному й фінансує «Ниву», пообіцяв до 1 лютого погасити заборгованості перед гравцями. Проте «Нива» ще й досі не розпочала зимовий тренувальний збір. Прикро, що доля улюбленої команди, за яку вболіваєш ще з дитинства, залежить від того, для кого футбол – це далеко не пріоритетна річ. Швидше так, звичайна собі іграшка. Згадались слова президента Професіональної футбольної ліги (ПФЛ) Мілетія Бальчоса, який, до речі, є уродженцем Тернопільщини, щодо передчасної смерті українських клубів, яка в останні роки стала пошестю в нашому футболі: «Коли фундамент економіки хитається, футбол як соціальне явище не може бути автономним. Жоден український професіональний футбольний клуб не можна вважати бізнес-проектом. Усі вони – в руках багатих приватних власників».
Сумно, звичайно, що тернопільську «Ниву» вкотре фінансово «лихоманить». Чи проміняють тернополяни «Ниву» на молодий й амбіційний ФК «Тернопіль»? Навряд чи. В «Ниви» є те, чого ще точно немає в «Тернополя» – історія. 35 років – ще дуже юний вік, щоб помирати. Як врятувати улюблену команду? Якщо вона не потрібна теперішньому керівництву, якому зараз явно не до футболу, то, безперечно, потрібна вболівальникам, тернополянам. Зробити з «Ниви» народну команду, як це було свого часу із львівським «Карпатами»? Не знаю, не просто все це. Об’єднатися з ФК «Тернопіль», який на разі, нібито, дихає рівно? Теж не просто. Та й, гадаю, не всі вболівальники на це погодяться. На разі залишається лише одне: сподіватися, що найближчим часом усе владнається, або ж тернопільська «Нива» знайде небайдужого спонсора, який врятує команду. Надія ж помирає останньою, чи не так?
