Юристам Правозахисної громадської організації “Інститут Права” доводиться часто консультувати людей самез цього питання Своїм досвідом поділиться адвокат “Інституту права” Іван Парубій.
Напевне кожен другий тернополянин якщо не брав кредит то якимось чином із ним повязаний. Наприклад – ПОРУКОЮ. Невиконання умов кредитного договору грозить великими неприємностями. А особливо це неприємно коли ти взагалі грошей не брав. Ось реальна життєва історія. В “Інститут Права” звернувся чоловік мешканець Тернополя. Він був збентежений та наляканий. Йому із суду прийшла ухвала про відкриття справи про стягнення з нього як поручителя у кредитному договорі кругленької суми (дуже кругленької). Виявляється Він поручився за свого “найкращого” товариша коли той брав кредит. Товариш грошей не віддав. Тепер фінансова установа логічно ставить питання про повернення боргу від поручителя. Сума значно більша від суми отриманих коштів – нараховано прострочені проценти, пеня за кожен день, штрафні санкції. Людина в розпачі – в сім”ї трійко дітей, дружина не працює, а його доходів ледве вистачає для того щоб відправити дітей в школу.
Його ситуація непоодинока. Сьогодні, як ніколи раніше, постало питання захисту інтересів громадян у кредитних справах. Самотужки боротись із фінансовою установою, в системі якої функціонують цілі юридичні відділи, та захистити себе у судах стає дедалі важче.
Уважно вивчивши надані ним документи виявилось що йому можна допомогти.
Виявляється кредитний договір зазнав змін у 2012 року. Зміни вносились за угодою сторін – Банку та Позичальника. Проведено реструктуризацію, збільшено процентну ставку. При цьому поручителя про це не повідомляли та згоди на зміни кредитного договору Він не надавав.
Така обставина приводить до припинення поруки в силу закону – ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору
Иван Парубий
