29 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України підписав постанову №502 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-2022-п#Text Нею уряд рекомендував органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати ціни на централізоване водопостачання та водовідведення для населення. Тарифи мали залишатися на рівні 24 лютого 2022 року.
Що це означало на практиці
На той час тарифи на воду для населення встановлювала держава через Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Міста не мали права самостійно змінювати ціни. Тому рекомендація уряду на практиці означала одне: тарифи заморожені.
При цьому жодної компенсації різниці між реальними витратами підприємств і замороженим тарифом держава не передбачила.
Що відбувалося далі
Поки тарифи стояли на місці, витрати водоканалів зростали щомісяця. Вартість електроенергії – основного ресурсу для роботи насосів та очисного обладнання – зросла більш ніж удвічі. Пальне подорожчало більш ніж утричі. Зростали ціни на реагенти, матеріали, оплату праці.
Протягом 2022–2026 років держбюджет так і не передбачив компенсацію цієї різниці. Підприємства водопостачання залишилися сам на сам із зростаючими витратами при замороженому доході.
Наслідки – передбачувані. Десятки водоканалів по всій країні накопичили багатомільйонні борги.
Підсумок
Постанова №502 зафіксувала тарифи, але не зафіксувала витрати. Рішення, прийняте без механізму компенсації, за чотири роки перетворило водоканали українських міст на фінансово знекровлені підприємства.
Асоціація міст України офіційно звернулася до керівництва держави погасити накопичену заборгованість з різниці в тарифах за рахунок Державного бюджету. Це не нове прохання про допомогу – це вимога виконати зобов’язання, яке держава взяла на себе ще в 2022 році і так і не виконала.
