1 червня 1944 року на території Тернопільської області радянська влада створила 21 винищувальний батальйон чисельністю 1046 осіб. Такі формування, відомі в народі як «стрибки», діяли під контролем НКВС та використовувалися для боротьби з українським підпіллям і повстанським рухом.

Про це йдеться у матеріалах історичних досліджень та архівних документах, опублікованих «Історичною правдою».
На оприлюдненому фото — бійці групи охорони громадського порядку на території Західної України наприкінці 1940-х років. Саме з таких формувань у майбутньому формували так звані «стрибки».
Історики зазначають, що у перші місяці після повернення радянської влади до Західної України значну частину особового складу винищувальних батальйонів становили поляки.
У документах радянських райвідділів НКВД та НКГБ Тернопільської, Львівської, Станіславської й Дрогобицької областей за 1944-1945 роки неодноразово згадуються польські учасники цих підрозділів.
Зокрема, у Бережанському винищувальному батальйоні до вересня 1944 року служили поляки Марцевич, Мазуркевич та Петрушевич. За даними архівів, повстанці обстріляли їх поблизу села Карас. Також згадується поляк Прус, батька та сина якого українські повстанці вбили у селі Чверть.
У документах Теребовлянського винищувального батальйону також зафіксовано присутність поляків восени 1944 року та на початку 1945-го.
Одним із найтрагічніших епізодів став напад біля села Сороцьке 23 листопада 1944 року. Тоді під час похорону бійця винищувального батальйону Кобилюка група повстанців під командуванням Петра Русина на псевдо «Нечай» влаштувала засідку біля кладовища.
За даними радянських джерел, під час обстрілу загинули ксьондз, кілька бійців батальйону та десятки місцевих жителів.
Історики наголошують: винищувальні батальйони стали одним із головних інструментів радянської влади у боротьбі проти українського визвольного руху на Західній Україні після Другої світової війни.


















