За рік великої війни він пройшов Донеччину, Запоріжжя та Дніпропетровщину. Витягував побратимів після удару російського дрона «Ланцет», навчився маневрувати під FPV та збивати безпілотники, які вибухають за лічені метри від машини. У проєкті «Героям слава» розповіли історію водія самохідної артилерійської установки 2С22 «Богдана» з позивним «Кульчик».
Пише 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола.
До повномасштабної війни чоловік працював водієм та їздив на «Спрінтері». Після вторгнення добровільно підписав контракт і пішов до війська. Наприкінці травня минулого року завершив навчання, після чого вирушив на фронт.
Сьогодні за його плечима – важкі напрямки на Донеччині, Запоріжжі та Дніпропетровщині. Каже, найскладнішим став день, коли після удару ворожого «Ланцета» довелося рятувати побратимів.
Четверо поранених, а я один цілий. Треба було накладати турнікети, вантажити хлопців на евакуацію, надавати допомогу до приїзду медиків, – згадує військовий.
З тими бійцями він підтримує зв’язок досі, поки вони проходять реабілітацію. Особливо запам’ятався дзвінок зі шпиталю, коли один із побратимів повідомив: «Всі живі».
Артилеристи працюють на великі дистанції – до 30 кілометрів. Самі ж можуть перебувати приблизно за десять кілометрів від лінії фронту, щоб завдавати ударів углиб позицій ворога. Водночас найбільш небезпечними «Кульчик» називає саме дороги.
Є відрізок від позиції до певної точки дороги – це найнебезпечніше місце. Якщо цілі дальні, то нас шукають, – пояснює він.
Окремою війною для артилеристів стали FPV-дрони. За словами військового, російські безпілотники часто споряджають додатковими уражаючими елементами – цвяхами та металевими деталями, щоб завдати якомога більше шкоди.
Попри постійну небезпеку, боєць не скаржиться на побут. Каже, що виріс у селі та служив в армії, тому до складних умов звик швидко. Живуть військові у землянках, які постійно облаштовують та вдосконалюють.
Удома на нього чекає дружина, яку він жартома називає своїм особистим «зампотилом».
Вона знаходить навіть те, у чому раніше не розбиралася, – усміхається військовий.
Найбільше запам’яталася посилка з дому – домашні вареники, які дружина наліпила для всього підрозділу.
Велика коробка була. Чоловік двадцять наїлися. Це було справжнє свято, – каже боєць.
Про календарні свята на фронті майже не думають. У підрозділі жартують: дні народження тут святкують щодня, коли вдається повернутися живими після бойового виходу. Кожна успішна робота артилерії та кожна дорога, пройдена повз ворожі дрони, для них – ще один день життя.
