Ця унікальна знахідка, про яку розповідає історик та вчитель з Монастирищини Іван Чікало, відкриває перед нами «живу» історію опору та повсякденного терору на Тернопільщині. Бідон з архівом ОУН, знайдений на Бережанщині, став справжньою капсулою часу, що зберегла правду про те, як утверджувався радянський режим у наших селах.
Завдяки дослідженням історика Івана Чікала, ми маємо змогу заглянути в один із найтрагічніших періодів історії Тернопільщини. Звіт із віднайденого у 2017 році архіву Чортківсько-Бережанської округи ОУН детально описує серпень 1945 року в селі Горішня Слобідка (нині Монастириська громада). Це суха, але вражаюча хроніка насильства, грабунків та психологічного тиску на мирне населення.
Обшуки та терор проти родин
Головною мішенню каральних органів були родини тих, хто пішов у ліс або переховувався.
8 серпня: Дільничний Дерев’янін із «стрибками» (бійцями винищувальних батальйонів) влаштував справжнє полювання на родину Наняків. Перевіряли дівчат прямо в полі, шукаючи Степанію Наняк.
9-10 серпня: Слідчий НКВД, не заставши вдома «неблагонадійних» жінок, вдався до мародерства — забрав із хати шкіру, стіл та крісла. Характерно, що він намагався продати ці речі по дорозі, але селяни відмовлялися купувати крадене.
Побутове свавілля «визволителів»
Звіт зафіксував численні факти знущань дільничного Дерев’яніна над місцевою адміністрацією та селянами:
18 серпня: Не заставши голову села, дільничний просто побив його заступника Федя Бродяка, після чого самовільно «заміняв» коня у Григорія Наняка та забрав бочку в Павла Чікала.
19 серпня: Наступного дня той самий Дерев’янін приїхав з горілкою «перепрошувати» побитого заступника, аби той не скаржився прокурору.
Економічний тиск та «святкування»
Радянська влада активно викачувала ресурси з села. Представники району постійно «наглили» (тиснули) щодо здачі зерна (контингенту) та забирали людей на примусове копання картоплі в сусідні села.
Фінальним акордом місяця стало 28 серпня — день «святкування» перемоги над Японією. Для мешканців Горішньої Слобідки це вилилося у черговий грабунок: більшовики розбили хату та скриню Василя Чікала, забравши все майно. Як іронічно зазначає автор звіту: «Гарно святкували перемогу».
Такі документи розбивають міфи про «добровільне встановлення радянської влади». Ми бачимо картину тотального контролю, де кожен крок селянина фіксувався НКВД, а майно могло бути відібране будь-якої миті. Звіт також згадує про складні стосунки з польським населенням (мітинг 5 серпня), що відображає напруженість повоєнного переустрою кордонів.
Читайте також: Замок у Висічці: як шляхетський палац перетворився на одну самотню вежу
Замок у Висічці: як шляхетський палац перетворився на одну самотню вежу
