Вихованка тернопільського спорту Юліанна Туницька завершила свої виступи на ХХV зимових Олімпійських іграх у Мілані–Кортіні. 22-річна спортсменка продемонструвала стабільність та характер, посівши почесне 18-те місце у дисципліні одномісних саней. Про підсумки виступу повідомили у Національному олімпійському комітеті України.
Битва за секунди на олімпійському льоду
За результатами чотирьох заїздів Юліанна змогла зафіксувати результат у топ-20, що є вагомим досягненням для української санкарки. Особливо показовим став четвертий спуск: Юліанна додала у швидкості на старті та пройшла дистанцію максимально чисто, що дозволило їй втримати позицію серед лідерів.
«Я не шкодую про те, що сталося»: емоції спортсменки
В інтерв’ю НОК України Юліанна Туницька поділилася своїм баченням олімпійського старту:
«Я така людина, що інколи, коли занадто багато перекочую трасу, починаю робити зайві речі. Тому обсягу підготовки (6-8 спусків) мені було достатньо. Ми вже мали тут збір восени та тестові старти, тож умови були знайомі», – зауважила Юліанна.
Спортсменка визнала, що не все пройшло ідеально, але зробила з цього правильні висновки:
- Третій заїзд: був складним і менш вдалим через помилки.
- Четвертий заїзд: став «роботою над помилками», де Юліанна показала кращий старт і повний контроль над саньми.
«Я з тих спортсменів, які не шкодують про те, що вже сталося. Ми зробили свою роботу, і кожен заїзд дав певний досвід», – резюмувала атлетка.
Юліанна Туницька народилася в Кременці – місті, яке є серцем українського санного спорту. Саме там, на єдиній в Україні дерев’яній санній трасі, розпочався її шлях до великих спортивних арен. Її 18-те місце на Олімпіаді – це результат величезної праці та вірності своїй мрії.
Пишаємося нашою землячкою та бажаємо підкорення нових олімпійських вершин у майбутньому!
Про трасу
Кременецька санна траса – це унікальний об’єкт, і ось кілька фактів, які роблять її особливою:
Єдина у своєму роді
Це справді єдина в Україні діюча санна траса. Вона побудована з дерева (модрини та дуба) і має довжину близько 1000 метрів. Хоча у світі сучасні олімпійські траси роблять із бетону з вбудованими холодильними установками (як та, на якій виступала Юліанна в Мілані), наша – природна.
Специфіка тренувань
Через те, що траса дерев’яна, вона має свої особливості:
- Взимку: Її заливають водою вручну. Коли вода замерзає, утворюється лід, по якому санки можуть розвивати швидкість до 100–110 км/год.
- Влітку: Спортсмени тренуються на спеціальних санках-роликах (на колесах). Саме це дозволяє вихованцям Кременецької СДЮШОР з санного спорту тренуватися цілий рік.
Кузня олімпійців
Попри те, що траса потребує модернізації та виглядає дещо «екстремально» порівняно з європейськими аналогами, вона неймовірно ефективна. Майже 90% складу збірної команди України з санного спорту – це вихованці саме кременецької школи. Юліанна Туницька, Андрій Мандзій та багато інших починали саме тут.
Історичний контекст
Трасу почали будувати ще у 1970-х роках. Дерево було обрано як матеріал, що краще амортизує та легше піддається ремонту в тогочасних умовах. З того часу вона пережила чимало ремонтів, але залишається головною базою для українських санкарів.
Цікавий факт: Тренування на дерев’яній трасі вважаються складнішими, бо вона «вужча» і «жорсткіша» за бетонні. Якщо спортсмен навчився ідеально керувати саньми в Кременці, на сучасних льодових жолобах Європи йому набагато легше адаптуватися.
Раніше ми писали про те, що санкарка з Кременця стала чемпіонкою світу
