Від середи Тернопільщина втратила сімох захисників України. Двоє військовослужбовців вважалися зниклими безвісти протягом кількох місяців. Серед загиблих воїнів з Тернопільщини – жителі Теребовлі, Обича, Білокриниці, Гримайлова, Верещак, Тернополя та Підгайців.
Командир розвідувального відділення з Теребовлі загинув на Харківщині
Володимир Богданович Бугай, 12.11.1988 року народження, мешканець Теребовлі, загинув 12 січня 2026 року під час бойового чергування на стартовій позиції ударних БпЛА в районі населеного пункту Леміщине Золочівської територіальної громади Богодухівського району Харківської області внаслідок ураження БпЛА противника.
Молодший сержант Володимир Бугай став на захист нашого майбутнього відразу на другий день повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. Проходив службу на посаді командира розвідувального відділення. Він був відданим військовій присязі, мужнім воїном і справжнім патріотом України.
Зустріч домовини з тілом Володимира Бугая відбулася 15 січня 2026 року о 14:00 годині біля греко-католицької церкви святого Миколая в Теребовлі. Цього ж дня о 18:00 годині відбувся парастас за адресою місто Теребовля, вулиця П.Орлика, 7. Чин похорону воїна відбувся 16 січня о 12:00 годині за цією ж адресою.

Гранатометник з Обича загинув на Запоріжжі
Павло Ярославович Остап’юк, 1975 року народження, житель села Обич Шумської територіальної громади, загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нестерянка Запорізької області.
Павло проходив службу на посаді гранатометника механізованого відділення механізованого взводу. Він був найкращим у світі чоловіком і сином для рідних, який понад усе любив і турбувався про них. Спокійний, врівноважений, завжди товариський і надійний. Його пам’ятатимуть як людину слова, відповідального товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу. Ціною власного життя він здійснив найбільший подвиг – захистив територіальну цілісність і незалежність України. Про зустріч тіла загиблого Героя та чин поховання буде повідомлено згодом.

Стрілець-санітар з Білокриниці загинув влітку 2024 року
Степан Михайлюк, 20 жовтня 1987 року народження, житель села Білокриниця Підгаєцької міської ради, загинув 26 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області.
Солдат служив стрільцем-санітаром 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону (в/ч А4056). Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Зустріч Захисника відбулася 15 січня об 11:00 годині у селі Вага. Після цього колона прямувала до рідної домівки Степана у селі Білокриниця. Похорон відбувся того ж дня. На території Підгаєцької громади 15 січня було оголошено днем жалоби у зв’язку із загибеллю військовослужбовця Степана Михайлюка.

Микола Миколайович Небоженков, 1966 року народження, житель села Підгайці Катеринівського старостинського округу Кременецької громади, помер 15 січня 2026 року. Старший сержант був колишнім водієм відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів військової частини ****.
Зустріч Героя відбулася 17 січня 2026 року о 12:00 годині в селі Горинка на площадці біля автобусної зупинки. Орієнтовно о 12:30 годині на Майдані Волі відбулося прощання з Героєм. Опісля траурний кортеж прямував до родинного дому де проживав Микола в селі Підгайці, де одразу відбулася панахида. 18 січня 2026 року о 13:00 годині – літія вдома. Опісля траурний кортеж прямував до храму Святого Миколая, де розпочався чин похорону. Поховання відбулося на місцевому кладовищі в селі Підгайці.

Розвідник з Гримайлова майже рік вважався зниклим безвісти
Максим Вікторович Ганчин, 10 квітня 2001 року народження, житель селища Гримайлів, загинув 18 червня 2025 року під час стрілецького бою з противником у населеному пункті Оріхово-Василівка Бахмуцького району Донецької області. Молодший сержант був розвідником-номером обслуги розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А0409.
Максим народився в селищі Гримайлів. Усе його дитинство пройшло на рідній землі – у знайомих стежках, у теплі маминої усмішки. Він був справжнім другом, опорою для рідних. Не шукав кращого життя за кордоном, серцем і духом був вдома, в Україні. Спершу пройшов строкову службу. Та коли почалася війна, не вагаючись, підписав контракт. Він обрав шлях, де кожен день між життям і смертю.
З початком повномасштабного вторгнення Максим був на передовій. У березні був у відпустці, не знав, що востаннє приїхав побачити рідних. І знову дорога. Цього разу на Бахмуцький напрямок. Його голос був спокійним, коли розмовляв з матір’ю. Як завжди, сказав, що все добре, що має йти на позицію й повернутися. Але молодий Герой не повернувся. 18 червня 2025 року пропав безвісті. Час зупинився для рідних. Мати чекала звістки про сина. Підтверджене ДНК – загинув.
15-16 січня 2026 року в Гримайлівській громаді оголошено днями жалоби. На знак скорботи за загиблим воїном приспущені державні прапори. Про зустріч жалобного кортежу з тілом Воїна буде повідомлено.

Житель Верещак загинув на Донеччині
Микола Хом’як, 39 років, житель села Верещаки Лановецької міської ради, загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, він мужньо виконав військовий обов’язок.

Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про загибель земляка Івана Івановича Вашковича. Його земний шлях завершився 14 січня під час виконання бойового завдання у Сумській області. Він мужньо боронив Україну до останнього подиху.
Раніше ми писали про те, що 5 захисників з Тернопільщини загинули від суботи


















