Телефонний дзвінок о шостій ранку, зруйнований будинок, крики з-під завалів і люди, які, ризикуючи життям, рятували одне одного. 19 листопада став для Тернополя найтрагічнішим днем за роки війни з Росією. Про біль утрат, підтримку ЗСУ, відновлення міста, реабілітацію захисників і єдність громади – у великій розмові міськог оголови Сергія Надал із журналом CITY LIFE про Тернопіль, який вистояв і продовжує триматися.
19 листопада
– Сергію Віталійовичу, що перше приходить на думку, коли згадуєте 19 листопада?
– Телефонний дзвінок о шостій ранку: “Ракетний удар. Багато жертв”. Зруйнований будинок, горять цілі під’їзди, крики, рятувальники спасають людей. А навколо – сотні тернополян. Звичайні люди піднімались по драбинах у палаючі квартири, рятували цілі сім’ї з вогню. Ризикували власним життям.
Протягом години люди телефонували: “Можемо прихистити сім’ю”. У сусідній школі розгорнули штаб допомоги – приймали постраждалих, надавали першу допомогу, організовували житло.
Найважче – зустрічі з родинами загиблих. Що скажеш батькові, який втратив усю сім’ю…
– Місто почало відновлення?
– Так, того ж дня. Розпочались заміри, а наступного дня вже почалось встановлення вікон, ремонти. Щомісяця виплачуємо по п’ятнадцять тисяч на оренду житла. Семеро людей у тяжкому стані отримали по п’ятдесят тисяч на лікування.
Ця трагедія забрала майже сорок життів. Семеро дітей. Дякую рятувальникам – працювали без зупинки, витягували людей з-під завалів. Дякую медикам, волонтерам.
Ті, хто на передовій
– Коли востаннє були на передовій?
– У середині грудня. Їздимо майже щомісяця – возимо дрони, РЕБи, генератори. Коли приїжджаєш, бачиш втомлені, але живі очі. Запитують про місто, про родини.
Найбільше вражає – просять мінімум для себе. “Нам би ще дронів”. Жодних скарг.
– Діти плетуть маскувальні сітки?
– Так. Майже дві з половиною тисячі сіток. Понад сімнадцять тисяч окопних свічок. Зібрали майже дев’ять мільйонів гривень. Дев’ять мільйонів! Діти! Покоління 2014 року – їм вже десять. Виростають сильними.
За одинадцять місяців від громади передали тисячі дронів, РЕБів, обладнання; підприємці з працівниками міськради – шістнадцять автомобілів за власні кошти.
Підтримка ЗСУ – пріоритет.
Повернення
– Розкажіть про реабілітацію.
– На Чумацькій відкрили великий реабілітаційний центр за кошти громади. Бачу хлопців, які місяць тому лежали, а зараз роблять перші кроки. Ще центр RECOVERY на Волинській – спільний проєкт із Фондом Пінчуків. За десять місяців понад сімсот дев’яносто захисників пройшли лікування. Ендопротезування, імплантати отримали тридцять три ветерани.
– Тернопіль стає безбар’єрним?
– Будуємо перше місто в Україні з повністю безбар’єрним маршрутом: реабілітаційні центри, лікарні, ветеранські центри – все сполучаємо. Ветеран на візку зможе самостійно проїхати майже цілим містом. Понижуємо тротуари, встановлюємо пандуси. У Тернополі сто п’ятдесят два низькопідлогових автобуси. Вісім нових купили цього року.
– Центр ментального здоров’я працює?
– У червні відкрили центр “Повернення”. За пів року допомогу отримали вісімдесят сім військовослужбовців: контузії, стреси, травми. Рани, яких не видно.
– Медики рятують поранених?
– Створили два медичні кластери. Новий ангіограф, відділення ортопедії, кардіології, інсультний блок. Чотириста ліжок – вдвічі більше, ніж торік. Майже тисяча триста учасників бойових дій отримали безкоштовну стоматологічну допомогу. Наші стоматологи їдуть на передову – протягом року допомогли майже двом сотням військовослужбовців.
Операційна працює цілодобово. Дякую кожному медику.
Покоління нескорених
– Діти, народжені у 2014-му. Вони пам’ятають мир?
– Ціле покоління виросло у війні. Звикли до сирен, укриттів. Але вражають силою духу. Малюють листівки для воїнів. Збирають кошти на дрони. Плетуть сітки. Це покоління нескорених українців.
– Як навчати під час війни?
– У всіх школах облаштували укриття. Під час тривоги – навіть уночі – тернополяни приходять у шкільні укриття. Тисячі тернополян.
Педагоги – герої. Ведуть уроки під час тривоги в укритті. Діти злякані? Обіймає, заспокоює, перетворює на гру. Дякую кожному вчителю.
– У місті народилося понад тисячу трьохсот малюків.
– Це життя, яке перемагає. Кожна дитина – віра в завтра. Дякую кожній мамі. Це мужність.
Громада
– Хто тримає місто?
– Звичайні тернополяни. Комунальники відновлюють водопостачання після обстрілів. Тепловики запускають котельні на генераторах. Продавчиня всміхається, хоча пережила важкий день. Кожен просто працює.
Підприємці допомагають дронами, обладнанням; створюють робочі місця для людей.
Волонтери – видимі й невидимі. Студенти плетуть сітки, бабусі в’яжуть теплі речі, жінки ліплять вареники воїнам на передову. Соціальні працівники доглядають більше п’ятисот одиноких людей. Мобільна бригада виїжджає в села нашої громади – перукар, юрист, медики.
Наші митці перемагають у Лондоні, Відні; Румунії. Віталій Мандзин – бронзовий призер Європи з біатлону. Олександра Черевата здобула золото в Азії з боксу. Тисячі переможців. У спортшколах – понад чотири тисячі дітей. Проводимо турніри для ветеранів. Спорт стає реабілітацією.
Місто, яке тримається
– Як Тернопіль витримав масштабні аварійні відключення?
– Місто було майже повністю знеструмлено. Але спрацювали резервні системи, котрими скористались водоканал і котельні.
Об’єднали котельні в єдину мережу. Ключові працюватимуть на альтернативному паливі. Якщо відключать газ – продовжать подавати тепло.
Пам’ятаєте критику? Казали: навіщо будувати котельні на альтернативі, газ же є. А сьогодні це може бути порятунком. Дякую тернополянам, що підтримали.
Об’єднуємо електричні мережі ключових об’єктів. Лікарні мають генератори, дві – власні свердловини. Навіть при тривалих відключеннях операційні працюватимуть.
– Безпека?
– Майже тисяча шістсот камер відеоспостереження. У транспорті – тривожні кнопки.
Звертаюсь до керівників ОСББ: тримайте укриття відчиненими під час тривоги! Тернополяни! Якщо бачите замкнене укриття, телефонуйте на гарячу лінію міської ради 067 447 2919 або 0 800 303522.
Майбутнє
– Які плани на 2026?
– Допомога ЗСУ залишається пріоритетом. Продовжуємо закупівлю дронів, РЕБів, автомобілів. Поки хлопці тримають ворога – місто тримає їх.
Регулярно підтримуємо родини Героїв і ветеранів. Реалізуємо безбар’єрний маршрут. Завершуємо термомодернізацію шкіл і садочків. Реалізовуємо сім проєктів громадського бюджету. Продовжуємо об’єднання котелень, електричних мереж.
– Що побажаєте тернополянам?
– Дякую кожному.
Воїнам – за мужність. Повертайтесь живими.
Родинам Героїв – за силу жити. Місто пам’ятає. Ми поруч.
Медикам – за порятунок. Ви – герої тилу.
Освітянам – за те, що залишаєтесь з дітьми. Ви виховуєте покоління нескорених.
Підприємцям – за стійкість економіки міста. Ви – міцний тил.
Волонтерам – за любов. Ви – серце громади.
Дякую кожному, хто просто продовжує жити. Хто встає вранці, працює з гідністю, піклується про родину, всміхається сусіду, народжує дітей, зберігає віру в перемогу України.
– Одне слово про Тернопіль–2025?
– Єдність.
Ми пережили найтрагічніший день. Втратили майже сорок земляків. Стали однією спільнотою. Підтримали одне одного.
Ця єдність – наша сила. Ця віра – наша витривалість. Ця надія – наша мужність.
2026 принесе нові виклики. Але я вірю в нас. Вірю в тернополян. Вірю в Україну.
Пройдемо разом – як одна родина.
Нехай Господь кріпить кожну українську родину! Нехай Божий захист буде з кожним захисником!
