Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де Божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й називається Церквою «Чеснійшою від Херувимів і славнійшою без порівняння від Серафимів».
На вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасительного Божого Промислу.
Споміж Богородичних свят церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке Православна Церква відзначає 1 жовтня. В цей день ми, українці, також святкуємо День Українського козацтва та День захисників і захисниць України.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці можна впевнено назвати святом Діви Марії – нашої духовної Матері. Це свято вказує на важливу рису її духовного материнства – милосердя. У цей день Церква звертається до Неї такими словами: „Пречиста Богородице! Ти для скорботних – велика заступниця, негайна помічнице, спасіння та опора людства, море милосердя, джерело Божої мудрости, покров для світу”. А пізніше додає: „Тому покровом своєї милости покрий Церкву і ввесь народ”.
Коли пригадаємо собі історію свята, то побачимо, що саме ця риса Богородиці стала основою свята Покрови. За переданням, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі 14 жовтня 910 року, де зберігалася велика християнська реліквія – риза Пресвятої Богородиці. Мешканці міста Константинополя були оточені турецькими військами і їхнє життя опинилося під великою загрозою. Тоді вся громада міста зібралася і місцевому храмі і ревно молилися до Богородиці про поміч і захист. Разом з народом молився святий Андрій Юродивий. Під час молитви святий побачив у яскравому світлі Богородицю разом з Іоаном Хрестителем і апостолом Іоаном, яка об’явилася у святилищі храму. Марія довго молилася перед престолом, а потім зняла з голови велику хустку – омофор і широко розпростерла її над народом у храмі. Цим Вона засвідчила свою поміч і опіку над людьми і цілим містом. Чутка про це чудо швидко рознеслася по всьому місту. Після цього вороги відступили від Константинополя.
Це був знак її опіки, духовного материнства і милосердя над людьми. Тут, можна сказати, виразно проявився завіт Господа нашого Ісуса Христа на хресті: „Сину, ось Мати твоя” (Ін. 19: 27). Цю правду Церква утверджує у своїх молитвах на свято Покрови: „Її, єдину благословенну, він подарував своєму народові за помічницю, щоб вона провадила і захищала слуг своїх від усякої біди”. Духовний покров і опіка Божої Матері над людьми знайшли своє відображення у молитвах.
І ми, шануючи Пресвяту Преблагословенну Діву Марію, благатимемо Її: «Покрий нас чесним Твоїм омофором від усякого зла і принеси молитви за нас, недостойних, Сину Твоєму і Богу нашому Ісусу Христу, щоб спастися душам нашим».
