До 90-річчя від дня народження сценографа, скульптора, живописця, заслуженого діяча мистецтв України, лавреата обласної премії ім. Михайла Бойчука Казимира Сікорського, яке відзначали 26 вересня, на його батьківщині – в Шумську організували ювілейну академію «Здійнявся він до ясних зір».
Передусім тут організували виставку живописних і скульптурних робіт знаного митця. Варто зазначити, що їх музею подарував ще за життя сам автор. Щоправда, дружина Галина Садовська привезла із собою ще три безцінних подарунки – картини Казимира Сікорського «Шекспір», «Автопортрет у 40 років» та «Останній дзвін». Власне, «Останній дзвін» став останнім художнім полотном Казимира Броніславовича, писав його, будучи вже важкохворим.
За словами директорки Шумського краєзнавчого музею Лариси Колесник, відтепер збірка творів Казимира Сікорського в цьому закладі складатиметься з 28 живописних і 14 скульптурних творів.
На ювілейній академії дружина Галина Садовська розповіла багато цікавого про життя Казимира Сікорського. Зокрема, про його родину й навіть Бронькове поле, тобто власність Казимирового батька, яке й донині є у селі Ходаки Шумської міської громади, де, власне, й прийшов на білий світ 90 років тому майбутній славетний художник і скульптор. «Я жила з геніальним чоловіком, – ділилася думками Галина Дмитрівна. – Це добре розуміла, водночас він розумів і мене, що я – в журналістській професії. Ми дали одне одному відбутися – ми стали тими, ким стали».
Слово на урочистому заході мав також голова Шумської міської громади Вадим Боярський. Відтак він разом з Галиною Садовською з приємністю вітали й нагороджували учасників щорічного конкурсу живопису та графіки ім. Казимира Сікорського, який започаткувала Шумська міська рада. Від мешканців громади піднесли квіти до меморіальної дошки славетному краянинові, яку свого часу встановили на приміщення старої школи. Казимирові Сікорському також присвоїли звання почесного громадянина Шумська (посмертно). Віриться, що невдовзі в місті постане й вулиця його імені.
Про Казимира Сікорського на ювілейній академії мовили й заслужена артистка України Віра Самчук, народний артист України, професор Вʼячеслав Хімʼяк, директор ТОВ «Сегеш-Україна» Володимир Банах, заслужена працівниця культури України Галина Демченко, викладачка Тернопільського мистецького фахового коледжу ім. Соломії Крушельницької Наталія Присіч. Пані Наталія подарувала також присутнім Соломіїну пісню «Родимий краю». Музичні твори про Шумськ, привілійську сторону звучали у виконанні вокального ансамблю «Погорина». Сергій Андрійчук запропонував пісню Василя Ільківа «Памʼяті Казимира Сікорського». Давній товариш ювіляра – колишній вчитель Сергій Мельничук через хворобу не зміг приїхати на урочистості, але передав, виготовлену власноруч, планшетку, присвячену Казимирові Броніславовичу.
Як данина памʼяті та знак вдячності за внесок Казимира Сікорського у розвиток українського мистецтва стали також памʼятний конверт і поштова марка, яку випустили до 90-річчя митця й погасили під час ювілейної академії.
Микола Шот
Світлини автора
