Зоя Головатюк – тендітна жінка з села Людвищ на Тернопільщині, яка втілює незламний дух української захисниці, поетки та мотиваторки. Її життя – це суміш випробувань, творчості та відданості Батьківщині, що надихає тисячі людей по всій Україні.
Пише Сільський Господар.
У 2016 році Зоя стала першою жінкою на Шумщині, яка підписала контракт із Збройними силами України. Служба в 14-й механізованій бригаді імені князя Романа Великого загартувала її характер. До армії Зоя закінчила Київську національну академію внутрішніх справ, курси медичних сестер і три роки працювала на “швидкій” у Тернополі. Ці навички стали безцінними на фронті, де вона вправно надає першу медичну допомогу.
Незважаючи на тяготи війни, Зоя зберігає жіночність: доглядає за квітами та домашніми улюбленцями. Армія подарувала їй кохання – чоловіка Андрія, також військового. Та доля розлучила їх через три роки. Ця трагедія не зламала Зою: віра в Бога, любов до літератури (зокрема, португальського поета Луїша Ваза де Камоенша), психологія та саморозвиток допомогли встати на ноги. Вона пише вірші, що відображають душу воїна, і малює картини, які виставлялися навіть у Німеччині.
“Бог дає нам труднощі, крізь які ми в змозі перейти і стати ще сильнішими”, – каже Зоя.
Після першого контракту Зоя продовжила духовний розвиток, закінчивши Чернівецький богословський інститут. Вона мандрувала святими місцями в Україні та Італії з групами паломників. У січні 2023 року Тернопільська обласна рада відзначила її почесними нагородами. Під час церемонії Зоя зачитала власні вірші, які глибоко вразили присутніх.
Наприкінці лютого 2025 року Зоя вирушила до Полтави, щоб освоїти спеціальність зв’язківця та приєднатися до військової частини А3215.
“Не сподівалася, що так прикиплю до армії душею. Сподіваюся, присвчу цьому все життя”, – ділиться вона.
Зоя активно виступає перед студентками, на гендерних заходах та в громаді, надихаючи прикладом. Її донька Анна навчається на психолога, щоб допомагати ветеранам.
Попри ранні втрати близьких, Зоя живе за принципом Конфуція: “Коли очевидно, що цілей неможливо досягти, не змінюйте цілей, змінюйте шлях їх досягнення”.
