З початком осені 2025 року добігає кінця черговий сезон археологічних робіт, організованих Охоронною археологічною службою Інституту археології Національної академії наук України. Цього разу фахівці зосередилися на двох ключових пам’ятках національного значення в мальовничому Кременці: руїнах замку IX–XVI століть (охоронний номер 190023) та Свято-Миколаївському соборі XVI–XVIII століть (охоронний номер 190025/1). Замовником досліджень виступив Кременецько-Почаївський державний історично-архітектурний заповідник, а аналіз антропологічних знахідок взяла на себе Юлія Ушкова, наукова співробітниця відділу біоархеології Інституту археології НАН України.
Цьогорічні розкопки на Замковій горі виявилися особливо плідними, розкривши не лише фортифікаційні елементи середньовічної твердині, а й давнє кладовище. За словами керівника заповідника Василя Ільчишина, цей некрополь міг виникнути внаслідок драматичної облоги замку монголами у 1241 році, коли фортеця витримала багатотижневе оточення. Наразі археологи вивчили чотири поховання, які, за попередніми висновками антропологів, належать двом жінкам, одному чоловікові та дитині приблизно трирічного віку. Хоча на кістках не зафіксовано явних слідів травм, це не виключає можливості насильницької смерті – адже не всі ушкодження лишають помітні рубці. В історичному контексті більш ймовірними причинами могли стати голод, дефіцит води чи епідемії, спричинені скупченням людей у облозі.
Серед артефактів, виявлених на території замку, – предмети, що охоплюють період від X до XVII століття. Особливу увагу привертають унікальні для регіону знахідки: фрагмент срібної литовської гривні та монета часів польського короля Казимира Великого (1337–1375 роки). Не менш інтригуючим відкриттям стали рештки кам’яного будинку XVII століття, де знайшли срібні монети, металеві та бронзові посудини, а також чоловічу срібну брошку. Василь Ільчишин припускає, що ця споруда могла належати міському старості – високопосадовцю, відповідальному за управління Кременцем у ті часи.
Паралельно з роботами на замку археологи приділили значну увагу Свято-Миколаївському собору, чия історія сягає коренями XVI століття. Тоді на цьому місці діяв монастир францисканців, заснування якого пов’язують з покровительством польської королеви Бони Сфорца, яка активно підтримувала розвиток Кременця. Варто зазначити, що у грудні 2023 року собор, який тривалий час перебував в оренді у УПЦ (Московського патріархату), повернули під опіку державного заповідника. З того моменту заповідник активно інвестує в дослідження та консервацію цієї перлини барокової архітектури.
Під час шурфування навколо храму виявили кілька поховань, але основний акцент зробили на двох криптах під собором. Мета – детальне вивчення та впорядкування верхнього шару, який раніше постраждав від грабіжників. У процесі розкопок зібрали численні артефакти, включаючи елементи шляхетського вбрання XVII–XVIII століть, які нині відправлені на реставрацію. За грубими оцінками, лише на цьому пограбованому рівні знайшли рештки понад сотні осіб, а враховуючи багатошаровість крипт, загальна кількість похованих тут сягає кількох сотень. Переважно це чоловіки та діти, серед яких помітна велика частка немовлят.
Антропологічний аналіз, проведений Юлією Ушковою, виявив цікаві патерни здоров’я похованих – переважно представників шляхти. У багатьох зафіксовано серйозні проблеми із зубо-щелепною системою: прижиттєву втрату зубів, зубний камінь, карієс та захворювання пародонту. Такі патології типові для міського населення ранньомодерної епохи та могли бути зумовлені раціоном, багатим на вуглеводи й цукри, а також факторами на кшталт якості води, генетики чи екології. Наразі немає ознак масових епідемій у цій групі.
Щодо травм, то в криптах зафіксували лише п’ять випадків ушкоджень черепа. Три з них добре загоєні, тобто не призвели до смерті, тоді як два інші – без ознак регенерації – ймовірно стали фатальними. Ці поранення завдані рублячою зброєю, як-от шаблями чи сокирами. Низька кількість таких травм вказує на відносно спокійний період в історії похованих, але два фатальних випадки знайшли на дні верхнього шару, в ґрунті, що засипав попередні горизонти. Це наводить на думку, що нижні шари можуть стосуватися більш буремних часів – можливо, середини XVII чи першої половини XVIII століття, коли Кременець переживав війни та заворушення.
Наступний етап – лабораторний аналіз у Києві, де Юлія Ушкова обробить дані, проведе статистичні розрахунки та діагностику ключових зразків. Після цього обрані рештки повернуть до Кременця. У планах Інституту археології НАН України – продовження розкопок нижніх, незайманих шарів крипт, реставрація артефактів і вбрання, а також організація виставок. Не виключено, що в майбутньому крипти собору перетворяться на музейний простір, де відвідувачі зможуть доторкнутися до живої історії Волині.
Ці відкриття не лише збагачують наше розуміння минулого Кременця, а й підкреслюють важливість збереження культурної спадщини в умовах сучасних викликів. Інститут археології НАН України продовжує бути ключовим гравцем у розкритті таємниць української історії, поєднуючи науку з практичним захистом пам’яток.
