27 червня у фіналі аматорського чемпіонату України сезону-2024/25 в столиці України заліщицький «Дністер» переміг київського «Атлета» – 3:1. До речі, в історії тернопільського футболу лише один раз команда з нашої області здобула першість України серед аматорів. Було це ще в 1982 р., коли чемпіоном стала бережанська «Нива». Тож минуло аж 43 роки, поки команда з Тернопільщини повторила досягнення бережанців. Одним з героїв фінального поєдинку з «Атлетом» став півзахисник «Дністра» Валентин Білик. Він розповів нашим читачам про емоції, які панували в команді після матчу, та проаналізував футбольний сезон загалом, пише газета Свобода.
– Валентине, вітаю з перемогою. Розкажіть, завдяки чому вдалося перемогти у першості України і що відчували після закінчення фінального поєдинку?
– Важко знайти слова, щоби повністю передати відчуття після такого ефектного і переможного завершення сезону. Емоції зашкалювали, адже фінал став справжнім випробуванням сили, навичок, техніки та характеру, фінансових зусиль президента клубу. Як кажуть, кінець – як у добрій казці. І ніби здається, що все було легко, а насправді, про що більшість людей і не замислюється, стільки титанічної роботи було зроблено за цей рік командою, попереднім тренерським штабом на чолі з Олегом Шелаєвим, Русланом Костишиним і теперішнім тренером Олегом Краснопьоровим. Було багато зусиль, поту, зрештою, й синяків, які ми набили впродовж року, щоби збудувати саме таким наш колектив – команду переможців.
– Як складався сезон для команди?
– Як тільки подали заявку на участь в аматорському чемпіонаті на початку сезону, то сподівалися хоча б зачепитися в серединці турнірної таблиці, але, як кажуть, апетит з’являється під час їди. Запросили іменитих тренерів, вони повірили у нас, ми надихнулись їхнім баченням і поступово почали будувати команду. Були і прикрі поразки, хоча здебільшого ми програвали не через те, що суперники були кращі, а через власні помилки. Також у першому колі був історичний момент для «Дністра», коли ми не програвали 8 матчів поспіль у чемпіонаті аматорів. Це був дуже сильний поштовх для нашої команди, який заклав менталітет і психологію, впевненість, що можемо поборотись і за призові місця.
Вважаю, що першу частину чемпіонату ми провели дуже добре, а щодо другої, то вона вийшла менш стабільною. На мою думку, на це вплинуло кілька факторів, основний з яких – зміна тренерського штабу в підготовчий період до другого кола. Потрібен був час як нам для адаптації до нових вимог тренера, так і йому, щоби ближче познайомитися з кожним футболістом. А стабільність настала вже наприкінці чемпіонату, коли потрібно було здобувати перемоги у кожному матчі.
– Який поєдинок сезону є для вас найбільш пам’ятним?
– Звичайно, це фінал у Києві, на прекрасному стадіоні, де панувала хороша атмосфера. Такі матчі, та ще й з позитивним результатом, закарбовуються в пам’яті на все життя.
Цю перемогу команда присвячує ЗСУ, які боронять нашу країну.
Висловлюю подяку тренерському штабу – О.М.Шелаєву, Р.В.Костишину, О.В.Краснопьорову. Вони дійсно тренери високого рівня майстерності, які за цей рік показали особисто мені футбол з іншого боку. Ще вдячний президенту команди Юрію Івановичу Куцю, який упродовж сезону фінансово-стабільно тримав наш колектив на плаву. Він і будував цей колектив, і запросив висококваліфікованих тренерів та футболістів. Велика подяка і вболівальникам, які раділи за наші перемоги й підтримували, коли ми програвали. Дякую усьому адміністративному корпусу за ту роботу, яка, зазвичай, малопомітна, але без якої не буде команди.
– Чи вже знаєте майбутні плани «Дністра»? Маєте власні бажання?
– Команда зараз у тижневій відпустці, після цього нас зберуть, повідомлять про наступні цілі – і кожен буде планувати свої подальші футбольні кроки.
А перемога у фіналі – це дійсно історичний момент для Заліщиків, для Тернопільської області, тож уся команда радіє, що ми внесли своє імʼя в історію футболу.
А моє найперше бажання, щоби швидше переможним миром завершилася війна і його величність футбол приносив позитивні емоції глядачам на вщерть заповнених трибунах.
В. К.
