Посеред полів, де господарі традиційно вирощують картоплю та садять різноманітні овочі, виділяється кілька десятків соток неймовірної краси – квітковий рай, що тішить око розмаїттям барв і форм. Саме там, у селі Великі Гаї Великогаївської громади, мешканка Світлана Яцишин створила унікальну квітучу локацію.
Кожної пори року її квітник вражає різнобарв’ям і ароматами. А тепер великогаївчани мають змогу насолоджуватися справжнім лавандовим полем – запашним, ніжним, мальовничим.
Світлана родом із Одеської області, селище Любашівка. Свого часу вона закінчила Тернопільський національний медичний університет і здобула фах провізора. Тут, на Тернопіллі, знайшла свою долю, вийшла заміж і залишилася жити в гостинному краї.
– Квіти я любила завжди. Після одруження мама часто передавала з Одещини різні екземпляри – щось я досаджувала, за чимось ретельно доглядала. Спостерігала за досвідченими квітникарями, переймала їхній досвід, багато читала, дивилася ютуб-ролики – черпала інформацію, звідки могла, – ділиться Світлана.
У Великих Гаях вона мешкає вже майже двадцять років. Поряд із улюбленим заняттям, що вимагає терпіння й турботи, працює завідувачкою аптеки. Доглядає двадцять соток квіткового поля біля дому, має теплицю, а також ще одне лавандове поле – трохи далі від обійстя.
– Квіти – моя любов із дитинства. Завжди щось садила, пестила кожну рослину. Але думати про власну справу почала під час вагітності третьою дитиною. Розуміла: сім’я велика, тож маємо мати додаткове джерело доходу. Чоловік мене підтримав – і, як виявилося, недарма. Під час пандемії коронавірусу, коли він тимчасово залишився без роботи, квітковий бізнес нас буквально врятував. Тоді й вирішили: треба вирощувати квіти не лише на зріз, а й розсаду. Встановили теплицю, почали з тюльпанів до 8 Березня, висівали братчики, навчилася вирощувати їх у холодній теплиці – без опалення. Потім додали інші квіти.
Незадовго й клієнти почали цікавитися піонами. Спочатку було кілька найпростіших сортів – білі, рожеві, червоні. Але що більше Світлана вивчала ці квіти, то сильніше закохувалася в них. Вона – прихильниця ніжних, пастельних кольорів, тому поступово її колекція розрослася до 120 сортів.
Коли літо забирає останній цвіт піонів, у гру вступає лаванда – ще одна любов пані Світлани. Вона каже, що лаванду не тільки приємно вирощувати й милуватися її ароматом, а й корисно – можна заварювати чай, виготовляти запашні саше, а в перспективі – й ефірну олію.
– Як і завжди, все почалося з одного кущика. Потім стало п’ять, п’ятнадцять… Нині вирощую лаванду й лавандин на 20 сотках поля. Мене привабило те, що лаванда невибаглива: добре росте в спеку, витримує посуху – навіть, коли через роботу чи побут не завжди встигаєш поливати. Росте на різних ґрунтах – від кам’янистих до чорнозему. До того ж це чудовий елемент для ландшафтного дизайну. У мене на подвір’ї вона – справжня окраса.
Лаванда ще й лікарська рослина. Під час коронавірусу лавандовий чай став для родини Світлани справжнім порятунком, адже має виражені заспокійливі властивості. Водночас вона застерігає: не варто плутати лаванду з лавандином – він вищий, а в кулінарії не використовують. Світлана розмножує лаванду самостійно – черенкує, обрізає, має для цього все необхідне. А головне – любов, терпіння і досвід, напрацьований роками.
– Лаванда теж хворіє, – зауважує вона. – Її треба обприскувати, вчасно обрізати. Я це роблю у вересні, потім ще раз – у жовтні. Беру стебло, обрізаю до перших двох листочків і ще на два-три листки зеленої частини. Навесні зрізаю все сухе, що не перезимувало – аби не пішли хвороби. Цьогоріч лаванда дуже постраждала від повторних весняних морозів.
Ці погодні аномалії, як каже пані Світлана, вплинули й на півонії: 30% не розцвіли. Тому квітникарям треба готуватися до подібних викликів і заздалегідь захищати рослини.
Квіти для Світлани – це не просто хобі. Це стиль життя, особливий світ. Радісно, що цю любов до квітів розділяють і троє її дітей. Допомагають мамі, особливо наймолодший син, який, як жартує жінка, виріс у теплиці й виявляє неабиякий інтерес до родинного господарства.
– Щоби творити довкола себе красу, необов’язково мати диплом садівника. Достатньо бути закоханим у природу й розуміти: ти власноруч робиш цей світ кращим. Даруєш радість іншим – і отримуєш від цього щастя. Нехай цей світ буде добрішим, – з усмішкою каже Світлана Яцишин.
Зоряна ДЕРКАЧ
Читайте також: У Ридодубах вирощують шафран – найдорожчу спецію у світі.
