ЗСУ щодня нагадують нам, що українська земля не для окупантів. На Тернопільщині назріває своя маленька, але вельми символічна деокупація. Йдеться про 12 гектарів землі, які Почаївська Свято-Успенська Лавра, вірна подруга московського патріархату, “взяла в оренду” за сумнівних обставин. Місцева прокуратура, озброєна законом і здоровим глуздом, готується повернути ці гектари Україні. І, знаєте, у цьому є щось іронічно прекрасне – навіть «святі» землі, схоже, не вічні під московськими молитвами.
Уявіть собі: мальовничий Почаїв, велична Лавра, духовний центр… і 120 тисяч квадратних метрів української землі, які раптом стали “орендними” для Лаври, що несе прапор російського православ’я. Це ж як треба молитися, щоб державна земля, варта понад півмільярда гривень, опинилася в руках організації, чиї духовні наставники в москві мріють про “русскій мір”?
Ці 12 гектарів на Кременеччині були передані в оренду Почаївській Лаврі більше десяти років тому на підставі рішення Почаївської міської ради. Тоді, мабуть, щедрість місцевих чиновників затьмарила здоровий глузд. Але часи змінюються, міська рада давно переобрана, а от скасувати своє старе рішення нові депутати чомусь не спромоглися. Хоча підстав для цього було вдосталь — від сумнівної законності передачі до відвертого зв’язку Лаври з московським патріархатом. Така собі “свята” бездіяльність чиновників, яка тепер коштуватиме державі кругленьку суму.
Московський патріархат і його земельні «чудеса»
У 2013 році за рішенням тодішнього президента Віктора Януковича Почаївську лавру передали в безоплатну оренду московського патріархату. Відповідним розпорядженням її вивели з підпорядкування Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, після чого уклали орендний договір строком на 49 років — до 1 січня 2052.
Отже, Лавра зараз – це не просто пам’ятка архітектури, а форпост УПЦ (МП), яка, здається, вважала, що державна земля — це бонус до їхньої “духовної місії”. У час, коли Україна бореться з агресією рф, це виглядає як невдалий жарт: структура, пов’язана з російським патріархатом, осіла на українських гектарах, ніби це їхній останній бастіон.
Варто зауважити, нормою ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.53 Земельного кодексу України встановлено обов’язкове цільове призначення для земель під об’єктами культурної спадщини, а саме історико-культурного призначення. Імперативність даних норм підтверджено численною судовою практикою (наприклад справа №380/4498/20, справа №911/3323/21) і дана земельна ділянка має бути у державній власності, оскільки на ній знаходяться будівлі (пам’ятки), які є державною власністю. І це не просто не просто пам’ятки, а комплекс споруд пам’яток національного значення (6 об’єктів, які мають статус пам’яток) – Почаївська Свято-Успенська Лавра (охоронний № 672 Н), що перебуває у власності Міністерства культури та стратегічних комунікацій і на балансі та в оперативному управлінні Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Але є і позитивні моменти і справа з українізацією лаври таки рухається. У 2018 році Мін’юст скасував право на користування комплексом споруд лаври, а вже у 2024 році суд повернув Свято-Духівський монастир у державну власність. Тому схоже, Почаївська Лавра — це серіал із кількома сезонами про те, як Україна повертає своє.
До речі, у 2025 році в Лаврі досі висять портрети Ніколая II та Алєксандра Нєвского. Це ж як треба любити “русскій мір”, щоб за три роки повномасштабної війни не прибрати ці “реліквії”?
Прокуратура в дії, але за чий кошт?
Кременецька прокуратура подала позов до суду, щоб визнати незаконною передачу 12 гектарів землі Лаврі. Справа ґрунтується на тому, що рішення Почаївської міської ради було ухвалено з порушеннями, а документи, які це “узаконили”, мають ознаки фальсифікації.
Отже, за результатами розслідування кримінального правопорушення з’ясовано, що службова особа управління Держкомзему у Кременецькому районі вчинила службову недбалість при реєстрації земельної ділянки державної власності площею 12,3912 га, на якій знаходяться об’єкти державного майна – комплекс споруд Почаївської Свято-Успенської Лаври і протиправно віднесла до ці землі комунальної власності. Кременецька окружна прокуратура подала позовну заяву до господарського суду для витребування на користь держави з незаконного володіння Почаївської Свято-Успенської Лаври цю земельну ділянку, вартість якої оцінена в 641 766 808,99 грн.
У Тернопільській обласній прокуратурі підтверджують факт подання позову, але зауважують, що суд ще не відкрив провадження.
Але є нюанс: щоб оскаржити це в суді, прокуратура змушена сплатити судовий збір — понад мільйон гривень із державного бюджету! Так-так, через те, що Почаївська міська рада не спромоглася скасувати своє старе рішення, Україна змушена витрачати кошти, які могли б піти на дрони для ЗСУ чи підтримку переселенців. Оце так “духовна підтримка” від місцевих чиновників!
Що попереду?
Судовий процес обіцяє бути гарячим. Але сама братія лаври, звісно, не здасться без бою – у них є досвід у затягуванні справ і апеляціях. УПЦ (МП) уже намагалася оскаржити повернення згаданого вище Свято-Духівського монастиря державі, але апеляційний суд у 2024 році поставив крапку в тій історії. Тож є всі шанси, що і ці 12 гектарів повернуться державі. Але навіть якщо Лавра чинитиме опір, Україна вміє боротися за своє.
Кожен клаптик землі, повернутий з-під московського володіння, — це не просто гектари, а символ того, що ніякі “духовні” зв’язки з агресором не дадуть права красти в українців. А ще це нагадування, що бездіяльність місцевої влади може дорого коштувати — буквально. Тож нехай ця деокупація по-тернопільськи стане ще одним маленьким, але важливим кроком до великої Перемоги.
Галина Кіт
