Командир взводу тернопільського підрозділу Національної гвардії Юрій, відомий під позивним Агент, до війни займався оптовою торгівлею та захоплювався спортом. Зараз він — бойовий офіцер, який пройшов шлях від цивільного до фронтовика.
На початку повномасштабного вторгнення Юрій, офіцер запасу, зголосився до військ через центр комплектування, однак тоді його не призвали. Лише у 2023 році він був мобілізований до лав Національної гвардії України.
Попри відсутність бойового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, Юрій успішно пройшов підготовку. Завдяки наполегливості та регулярним тренуванням здобув усі необхідні навички. Після бойового злагодження разом зі своїм підрозділом вирушив на передову.
– Я проробляв маршрути від пункту тимчасової дислокації до переднього краю. Їздив з бійцями в якості старшого машини. Ми під’їжджали до певної точки, пересідали у бронетранспорт і вирушали на передній край, де відбувалася ротація. Всі напрямки на той час висікалися противником – вони вели постійне спостереження заїзду, перекривали логістику. Були удари і FPV-дронами, але, слава Богу, якось пощастило. Якщо сприймати це, як роботу, то є задача, і її треба виконати. Немає часу на емоції. Страх з’являється лише після повернення з ротації. Коли ж ти там – думаєш лише про виконання поставленої задачі, – розповідає гвардієць.
Агент воював на декількох напрямках, обороняв Вугледар і Покровськ. І тактика дій ворога відрізнялась.
– Штурми там були переважно піхотні, у Вугледарі ж – механізовані. Пам’ятаю, після 1 вересня на шахті Південно-Донбаська №1 велась оборона. Ми вже заїжджали, і окупанти нас «зустрічали» мінометами. Була одна дорога і одна точка евакуації. На під’їзді до неї бронетранспорт підбили ПТУРом. Він влучив під дно, вибив два колеса і пробив бак. Ми все ж дісталися умовної позиції, забрали наших хлопців і військовослужбовців 72-ї бригади ЗСУ. Але я розумів, що на цьому транспорті ми довго не проїдемо. Знав, де знаходяться наші позиції, які були на відтяжці. Там був розрахунок БПЛА. Я вийшов на них по рації. До них була вентиляційна шахта, де ми могли заховати бронетранспорт і піхоту, – згадує Юрій.
Під час руху їх наздогнав ворожий ударний FPV-дрон з кумулятивним зарядом.
– Він влучив у запасне колесо, і кумулятивна струя пішла в заднє скло. Машина загорілася, але ми якось доїхали. Евакуювали особовий склад, я доповів командиру ситуацію. Разом спланували подальші дії евакуації особового складу і бронетранспорту. До світанку приїхали суміжні підрозділи, забрали бійців, поміняли колесо, підключили напряму бак і виїхали, – пригадує нацгвардієць.
Зараз Юрій – заступник командира роти. Офіцер організовує тренування для своїх бійців і вдосконалюється сам.
– Є новоприбулі військовослужбовці різного віку, різної фізичної і психологічної підготовки. Ми їх підтягуємо до одного рівня і мотивуємо. Страшно всім. Всі люди бояться – це нормальне явище. Але, коли ти включаєшся в роботу, страх зникає. Хтось може впасти у ступор чи паніку, але для цього є побратими, які допоможуть, – пояснює Агент.
