24 лютого 2022 року для Володимира почалося з тривожного дзвінка: «Почалася війна». Спершу він не міг у це повірити, але реальність була невблаганною.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював слюсарем із експлуатації та ремонту газопроводів у Козівському УЕГГ. Але вже 8 березня взяв до рук зброю і став на захист України. Його шлях проліг на Донеччину, де кожен день став випробуванням на силу духу та витривалість.
«Я не міг просто сидіти і дивитися, як ворог топче нашу землю. Лють перетворилася на бажання діяти», — розповідає Володимир.
Він згадує своїх побратимів, які стали для нього справжніми братами. Говорить про підтримку рідних, що є для нього «невидимою бронею». І про гумор, який допомагає навіть у найтемніші моменти війни.
У третю річницю повномасштабного вторгнення, Володимир звертається до кожного українця:
«Ми сильна та незламна нація. Україна переможе, бо ми стоїмо разом – кожен на своєму місці».
