Стрітення Господнє, яке цього року припадає на 2 лютого, належить до дванадесятих неперехідних свят християнського календаря. В українській традиції це свято символізує не лише біблійну подію, але й особливий природний час – зустріч зими з весною.
Біблійна історія та церковна традиція
За церковними переказами, на сороковий день після народження Ісуса Христа Діва Марія та Йосиф принесли немовля до Єрусалимського храму для обряду посвячення Богу. Там їх зустрів праведний Симеон, якому було провіщено, що він не помре, доки не побачить Спасителя. Симеон взяв малого Ісуса на руки і промовив молитву, в якій назвав Його “світлом для просвіщення народів”. Звідси й походить традиція освячувати на Стрітення свічки.
Народні традиції та звичаї
В українській народній традиції Стрітення вважається днем першої зустрічі зими з весною. За давніми віруваннями, саме цього дня Зима йде туди, де була Весна, а Весна – де була Зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються: кому йти назад, а кому вперед. Якщо до вечора потепліє – Весна переможе, якщо похолодає – Зима ще пануватиме.
На Стрітення в церквах освячують воду та свічки – “громничні”, які вважаються особливо помічними. Їх запалюють під час грози, щоб вберегти оселю від блискавки, використовують при хворобах та під час важливих родинних подій. Стрітенською водою скроплюють домівку, обійстя, пасіку, дають пити хворим.
В народі кажуть: “Яка погода на Стрітення, така й весна буде”. Якщо в цей день відлига – весна буде ранньою і теплою, якщо холодно і сніжно – чекай пізньої весни. Коли півень на Стрітення нап’ється води з калюжі – чекай ще холодів.
Читайте також: У Великогаївській громаді на Тернопільщині вшанували пам’ять загиблих воїнів “Різдвяним світлом памʼяті”.
