Колаж з історій, у яких кожен глядач упізнає якщо не себе – то точно когось із близьких, знайомих, сусідів. Вистава «Намасте» за п’єсою тернополянки Людмили Юрчак підіймає складні питання виживання в умовах війни, і не тільки.
«Звичайно, ця вистава – про диво і здатність побачити його у хмарному небі, блекауті, буденній біганині. Але й також про те, що робити, коли дива не трапляється. А його очікування – болісніше від реальності. Тут ціла кулінарна книга рецептів стійкості: від мріяння, розглядання зір, розмов з минулим і близькими, заглиблення у роботу, навчальні проєкти, а також і готування в буквальному сенсі – картоплі чи тушонки. Підготовка театральних постановок – у тому ж переліку», – каже продюсерка Тернопільського тимчасового театру Марічка Юрчак.
Повний зал зібрався 22 грудня у креативному кластері Nа пошті на прем’єрний показ за п’єсою Людмили Юрчак, яка стала призеркою всеукраїнського конкурсу одноактних п’єс. Ознайомитися з текстом можна тут.
Режисером виступив співвласник студії 48space, засновник пластичного модерн-театру «Квадрат індивідуальності» Олег Тучапський. Для роботи над постановкою він звів професійних акторів і початківців. Це його друга вистава в рамках «Тернопільського тимчасового театру» – експериментальної інклюзивної театральної студії громадської організації «Інститут міської культури».
«Театр – дуже дієва терапія. Добре, що виставу показали просто зараз, коли країна на фронті спливає кров’ю, а в тилу – “різне”. Стикаюся з питанням «Коли?». Тобто, «коли оголосять про мир?” і… все буде, як раніше… Синдром відкладеного життя. Дивитись потрібно саме зараз, а не потім колись, бо ми живемо тут і тепер», – ділиться враженнями одна із перших глядачів, переселенка із Маріуполя Лариса Шурховецька.
Повторити показ планують наприкінці січня 2025 року.
Фото надані креативним кластером Nа пошті.
