Спочатку дали землю, а тепер хочуть її забрати і вимагають грошової компенсації. Про це Суспільному розповів житель Тернопільщини Остап Грицай. За його словами, земельну ділянку площею 2 гектари він отримав як учасник АТО. У 2017 році здав її в оренду місцевому фермеру. Через сім років прокуратура подала позов до суду, щоб цю ділянку забрати. У прокуратурі кажуть, ця земля є частиною гідрологічного заказника “Серетський” і має належати державі.
Остап Грицай розповів, що більше року захищав Україну на сході. Служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді на Донецькому напрямку.
“У 2024 році виникла проблема, про яку я дізнався безпосередньо з позову прокуратури і військової адміністрації, отримавши документи, що моя земля частково входить в заповідник “Серетський”. Межі заповідника, як ми дізналися під час судових розглядів, до нинішнього часу розглядаються і не встановлені. Прокуратура в своєму поданні вимагає отримати стягнення і вимагає того, щоб я відмовився від цієї ділянки землі, так як мій участок входить у невідомий до нинішнього дня заповідник “Серетський”.
За його словами, до заповідника входить 0,58 сотих гектара:
“А в документах, які в Європейський суд вони подали, вже в “Серетський” заповідник входить вже більше одного гектара землі моєї частини. І вони, прокуратура, в тому числі, роблять мене винним, що на момент, коли я отримав землю, я повинен був сам дослідити, знати межі. І зробили мене винним в тому, що я не мав права брати цієї ділянки в обробіток і в користування”.
Остап Грицай розповів, що від нього також вимагають сплати на користь держави:
“Вимагає також ,щоб я заплатив на користь держави 12 тисяч гривень за судове розслідування, яке не я придумав, а подана заява від прокуратури”.
Коли цю земельну ділянку передавали у власність Остапу Грицаю, вона не належала до гідрологічного заказника “Серетський”, розповів начальник обласного управління Держгеокадастру Іван Кузь.
“Свого часу, зокрема у 2017 році звернувся до нас, щоб отримати земельну ділянку у власність площею 2 гектари. Відповідно ми видали наказ щодо надання дозволу на виготовлення такої документації по відведенню земельної ділянки. У процесі виготовлення документації був присвоєний кадастровий номер, документація пройшла всі процедури, пов’язані з погодженням і в документації не було виявлено відомостей, які б говорили про те, чи вся земельна ділянка, чи її частина перетинається із природно-заповідним фондом”.
За словами Івана Кузя, вони можуть стверджувати, що на момент надання цієї земельної ділянки Остапу Грицаю,ця земельна ділянка не відносилася до гідрологічного заказника:
“Оскільки відомостей таких не містилося ні в Державному земельному кадастрі, ні в документації, яка була представлена нам на затвердження. Отримано і дані експерта, де зроблено певні висновки, що тільки частина земельної ділянки перебуває в ПЗФ. Це є природно-заповідний фонд і візуально ми бачимо, що 6 чи 7 ділянок були надані громадянам”.
Іван Кузь поінформував, що частина ділянки Остапа Грицая дійсно входить в інформативний шар природно-заповідного фонду.
“Але це не означає, що ця земельна ділянка віднесена до природно-заповідного фонду. Оскільки потрібно встановити чітко межі цього природно-заповідного фонду та внести відомості про ці межі в земельний кадастр. І тоді буде чітке розуміння того, чи відноситься та чи інша земельна ділянка до ПЗФ, чи до іншої категорії чи форми власності. Через те ми маємо зараз судову справу. До речі, в нас таких є три”.
Також, за його словами, дані про об’єкт взагалі не були внесені в Державний земельний кадастр:
“Згідно документації це були землі сільськогосподарського призначення і жодних перешкод в головного управління стосовно передачі у власність пану Грицаю не було. Тобто він отримав, на нашу думку, законно свою земельну ділянку”.
За словами Остапа Грицая, щоб отримати додатковий дохід до пенсії, земельну ділянку передав в оренду місцевому фермеру. Василь Алексевич, який обробляє цю земельну ділянку, розповів:
“У даному випадку, там де є ця проблема, то там приблизно 28 гектарів. Коли нам давали люди ті державні акти, ми взагалі не чули і навіть не знали, що там заповідник. І вони мали практично законно ці землі. Тому що державний акт — це підстава законності землі. Ми ці землі розробляли, бо вони були зарослими кущами, лісом”.
За словами чоловіка, там були і торфовисько, кущі, трава:
“Ми її обробляли, вклали туди купу грошей і купу зусиль. І в даному випадку, я не розумію,де є межа заповідника. То треба, щоб хтось там поставив якісь знаки, якісь мітки і щоб було зрозуміло, де вона знаходиться та земля, де той заповідник”.
Богдан Татарин — староста села Чернихів, на території якого частково розташовані землі природного гідрологічного заказника “Серетський”. Чоловік розповів, коли учасникам АТО виділяли земельні ділянки, він був сільським головою Чернихова.
“Це землі запасу. І ті хлопці, що служили в АТО, їм видавалося по 2 гектари землі. І воно сто відсотків не належало до «Серетського» заказника. Ми знаємо, що це землі Чернихівської сільської ради були. Тепер Тернопільської міської територіальної громади”.
За коментарем Суспільне звернулося до прокуратури, яка подала позов до суду з вимогою скасувати реєстрацію на цю земельну ділянку та повернути її у власність держави.
“Земельний кодекс України взагалі не передбачає і не передбачав можливість передання земельної ділянки природно-заповідного фонду у приватну власність та в оренду для ведення особистого селянського господарства. Щодо визначення меж гідрологічного заказника то, відповідно до законодавства, його межі визначені проєктом створення”, — сказала речниця обласної прокуратури Леся Гурецька.
За її словами, гідрологічний заказник “Серетський” створений у 80-х роках:
“І відтоді ці землі віднесені до природно-заповідного фонду. А у 2017 році управління держгеокадастру в Тернопільській області видало наказ громадянину про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, віднісши ці землі до земель сільськогосподарського призначення. Тому прокуратура подала позов з вимогою повернути ці землі державі”.
За словами Лесі Гурецької, також триває розслідування у кримінальному провадженні щодо дій працівників Держгеокадастру, в результаті яких людям надали землі природно-заповідного фонду:
“Гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення “Серетський” площею 1192 гектари розташований у межах заплави річки Серет та річки Лопушанки від села Плотича до села Носівці Тернопільського району. Він охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Про це йдеться у Положенні про гідрологічний заказник загальнодержавного значення “Серетський”, затвердженому наказом Міністероства захисту довкілля та природних ресурсів України у липні 2021 року”.
Щоб отримати відповіді на запитання щодо меж заповідника та як людям могли виділити землі природно-заповідного фонду, Суспільне звернулося до Тернопільської обласної військової адміністрації. У пресслужбі обіцяли надати коментар, проте поки не надали.
Тернопільський правозахисник Павло Варода цю ситуацію коментує так, — далі його пряма мова:
Зазвичай громадяни не є порушниками, оскільки, подаючи заяву про отримання земельної ділянки безоплатно у власність, вони не знають і не можуть знати, що та чи інша ділянка знаходиться в межах природно-заповідного фонду. Цей обов’язок покладений на організації, які розробляють технічну документацію землеустрою і в подальшому орган, який передає таку земельну ділянку у власність, котрий повинен перевірити чи та земельна ділянка, щодо якої розроблена документація, знаходиться в межах чи не в межах земель природно-заповідного фонду.
Втім, саме суд може перевірити всі обставини, надати їм належну правову оцінку і вирішити питання зокрема про доцільність втручання у право власності особи, яка набута нею правомірно, в даному випадку на підставі закону
Тобто в зв’язку з невстановленням таких меж і відсутністю таких відомостей у державному земельному кадастрі, орган, який здійснює приватизацію такої земельної ділянки, на жаль, хоч і діє добросовісно, але в подальшому, як вбачається із судової практики, часто суди витребовують такі земельні ділянки.
Держава, як на мене, має запровадити справедливу сатисфакцію до таких громадян, які позбавлені права власності на майно, яке вони набули у встановленому законом порядку, хоч і у зв’язку з порушеннями органами державної влади, і пропонувати їм альтернативну земельну ділянку. На жаль, на даний час на законодавчому рівні такого механізму не передбачено. Тобто у випадку із цим громадянином, земельна ділянка може бути витребувана з його власності без надання йому іншої”.
Справу за позовом прокуратури щодо повернення землі заказника “Серетський” у державну власність розглядають у Зборівському районному суді.
“У випадку якщо суд признає мою вину, ми будемо подавати апеляцію і будемо подавати у Верховний суд України”, — сказав Остап Грицай.
