Український шахіст, гросмейстер, геній, володар багатьох титулів та нагород, сенсація у світі шахів – саме так характеризують Василя Іванчука. Ним захоплюються та не перестають дивуватись, його характер такий же багатогранний як і гра, одну з його партій використали у фінальній сцені “Ферзевого гамбіту” та й про нього могли зняти такий же серіал. Шахи є його життям, яким він досі живе. А цікаво те, що легенда шахового світу є уродженцем Тернопільщини, звідки й почалась його кар’єра, пише сайт iternopolyanyn.com.
Сходження зірки
У невеличкому містечку Копичинці, що на Тернопільщині, народився та пізнав своє захоплення геній шахового світу – Василь Іванчук. Зростав хлопець з мамою, яка викладала фізику, та батьком, який був юристом. Мати активно шукала гідне захоплення для сина, бо як педагог відразу помітила його потенціал, проте саме батько познайомив хлопця з шахами. До речі, саме шахи змогли відірвати юного хлопця від ще одного цікавого заняття – гри в карти. Від тоді шахи стали життям Василя. Він вивчав все нові ходи, вичитував в журналах цікаві партії та постійно прокручував ігри у своїй голові. Згодом батьківської науки стало замало, адже їхній син розвивався шаленими темпами. Саме тоді батьки усвідомили весь потенціал юного чемпіона та почали шукати можливості для подальшого розвитку. Мама принесла Василеві його перший посібник з шахів – це був “Подорож у шахове королівство” Авербаха та Бейліна та домовилась про заняття з шахів з одним зі своїх студентів, а тато привів сина на його перші змагання з шахів, де Василь швидко перейшов з глядацьких місць за шахову дошку. Тоді він, 9-річний хлопчик, який самостійно навчався, зміг перемогти чемпіона Шумщини з шахів. Це була його перша велика перемога. Згодом тато привіз сина в Тернопіль, адже потрібно було шукати професійних тренерів. Ним став Геннадій Василенко та його Тернопільський шаховий клуб. Там до юного шахіста поставились скептично, але згодом все змінилось. А потрібно було лише зіграти партію, щоб усі зрозуміли – перед ними талант.
А далі все швидко закрутилось. Перемога у всесоюзному юнацькому турнірі, титул чемпіона Європи серед юнаків, звання міжнародного гросмейстера – це був яскравий початок його кар’єри, а йому було всього 19. Тоді ж Василь Іванчук заявив про себе у Нью-Йорку, де став чемпіоном, а вже через декілька років сталась чи не найважливіша перемога у його житті, адже він зміг обійти Каспарова та Карпова, які були, здавалось би, недосяжними вершинами. А сталось це у 1991 році в Лінаресі. Про нього заговорив весь світ, він був у трійці найкращих шахістів. Його обговорювали вже бувалі чемпіони, тренери, початківці – всі, кому були небайдужі шахи, та ті, хто незмінно перебував у лідерах. На Василя Іванчука чекало ще багато перемог та поразок, його кар’єра була і є цікавою темою для дискусій, а все тому, що він був не лише гравцем, але й особистістю.
“Ферзевий гамбіт” про Іванчука?
Запам’ятався Василь Іванчук шаховому світу не лише через свої здібності, але й через унікальний характер, яким він відрізнявся ще з дитинства. Відколи він познайомився з шахами, відтоді його життя змінилось. Юний Василь відразу захопився новою для себе грою. Він завжди обдумував в голові партії та розв’язував власні ж шахові задачі. Так він міг цілий день збиратись в магазин, через те що думав про шахи, або ж до нього було важко достукатись, знову ж таки, через постійні роздуми. Він чекав, коли батьки заснуть, щоб серед ночі створювати шахові комбінації, і навіть одного разу загубився. Хоча, це швидше його загубили, бо сам юнак не бачив у цьому проблеми, а єдине що його хвилювало – це чергова шахова дилема, яку негайно потрібно було вирішити. З часом нічого не змінилось. Його колеги, суперники, знанні чемпіони неодноразово відмічали характер гросмейстера. Він часто грав на стелі уявні партії, мав феноменальну пам’ять, губився за всіма роздумами між вулицями та жив у власному світі. Він то був зацікавлений суперником, то з холодом реагував на нього, один день видавався вдалим, а інший проходив в напруженні. Усі, хто його знав, кажуть, що все залежало від настрою Василя, адже людиною він був непередбачуваною. Проте це і додавало азарту, емоцій на цікавості кожній грі. У поразках шахіста завжди шукали якийсь підтекст та причину, проте навіть якщо вона і була, гросмейстер завжди гордо мовчав. А на слова про те, що в нього незвичайний стиль гри та характер, він ніколи не знав що відповісти, адже йому здавалось, що так роблять усі. Ну і чим це не сюжет для серіалу? До одного з них Василь Іванчук все ж має відношення.
У 2020 році про себе гучно заявив серіал від Netflix “Ферзевий гамбіт”, що розповідає історію геніальної та незвичайної шахістки Бет Гармон. Він відразу набрав популярності та зацікавив багатьох людей грою в шахи. Так ось, у фінальній сцені цього серіалу була відтворена шахова партія між українцем Василем Іванчуком та американцем Патріком Вольфом. Сам же Василь про це дізнався згодом. Ба більше, гросмейстер міг ще раз зіграти цю партію вже проти серіальної шахістки Елізабет, адже йому пропонували роль Боргова. На жаль, Василь помітив цю пропозицію надто пізно, коли актора на цю роль вже знайшли. Та це не єдине, що поєднує Василя Іванчука з цим серіалом. Неможливо не помітити схожі риси в головної героїні та шахіста з Тернопільщини. Проте це лише спостереження, сам Василь ж не вважає свій стиль унікальним.
Шахова школа Василя Іванчука
У 2012 році Василь Іванчук відкрив для себе ще одне заняття – і це тренерство. Саме тоді у Львові відкрилась його шахова школа. У ній ви можете навчитися грати в шахи, потрапити на лекції Василя Іванчука, відвідати онлайн-заняття або ж уроки з тренером, покращити свої вміння та розкрити потенціал. Школа постійно проводить благодійні турніри, турніри для підвищення розряду, рапід, класичні, бліц, сімейні та різні змагання. Школа активно веде сторінку в інстаграмі та фейсбуці, а також має власний сайт. А знайти їх можна на вул. Театральній, 15. Ну і найголовніше, ви зможете познайомитись та перейняти секрети гри від легендарного гравця та засновника школи – Василя Іванчука.
