Кажуть, навесні у шизофреніків спостерігається загострення симптомів. Загалом, це така болячка, яку можна “навішати” переважній половині людства – де зараз відшукаєш стовідсотково нормального індивіда? Втім, оте спостереження щодо загострення з’явилося не вчора. Воно, звісно, неприємне для окремо взятої людини, але коли його прояви починають визначати політику величезної країни – чекайте біди. Найближчі сусіди – вже точно, з гарантією.
Саме в березні 2014 р. було здійснене насильницьке протиправне приєднання Криму до РФ за результатами псевдореферендуму про статус півострова. Однак не можна сказати, що у Росії раптом “зірвало дах” і вона почала діяти в міжнародних справах так, як ведмідь-шатун в тайзі. Отака, з дозволу сказати, манера – в її історичному анамнезі, чи то пак, історії хвороби. 18 березня 1920 р., Владімір Ульянов-Ленін, у мозку якого патологічний процес уже розпочав свою руйнівну роботу, заявив на ІІ конгресі Комінтерну, що “до наступного року (тобто до 50-річчя Паризької Комуни) Франція повинна стати радянською республікою”. Що чекало на квітучу європейську країну в тому випадку, якщо б на неї раптом звалилося таке “щастя”? Передусім можна згадати коротенький політичний жарт:
– Чи можна побудувати соціалізм в окремо взятій країні?
– Можна, але треба знайти країну, яку зовсім не шкода.
Неповторно чарівну Францію з її кафешантанами, кабаре, модою, зрештою, нездоланним прагненням свободи, рівності та братерства (liberté, égalité, fraternité) європейській та світовій цивілізації, думається, було дуже шкода, і вона не віддала її на поталу більшовикам ні в 1921 р, ні після ІІ Світової війни. Якби це сталося, можна безпомилково передбачити, що в країні чудових вин невдовзі виник би дефіцит… отих самих вин – точнісінько як на найродючіших на світі землях, де правили нащадки Леніна, з жахливою періодичною виникав страшний голод і доходило до людоїдства. Також зовсім не виключено, що десь у Нормандії чи Бретані з’явилася б мережа таборів на зразок ГУЛАГу для “ворогів народу”. Симптоматично (теж термін широкого вжитку в психіатрії), що того ж дня 18 березня 1920 р., коли Ленін висловив своє божевільне бажання стосовно майбутньої долі Франції, ВЦВК видав декрет, що давав право вже тоді зловісній ВЧК ув’язнювати підозрілих осіб, провина яких не доведена слідством, в табори примусової праці на термін не більше 5 (гуманізм!) років. Можна безпомилково спрогнозувати, що цей цінний досвід старших товаришів з “країни рад” їхні французькі послідовники та ще й за наявності “братньої інтернаціональної допомоги” неодмінно використали б у себе.
Нині західні демократії, засліплені жадобою комерційної вигоди, подеколи забувають про оту стійку радянсько-російську симптоматику. Сите, благополучне в усіх відношеннях життя взагалі не налаштовує на “пережовування” негативу, в тому числі й історичного. З точки зору створення “зони комфорту” це, можливо, виправдано. Однак з позиції менш чи більш віддаленої перспективи, особливо з урахуванням непередбачуваності та, як не крути, неадекватності величезної ядерної держави – більш ніж сумнівно.
Ігор Дуда
