Коли я виросту, то стану бабусею… Найкращою в світі, бо онуки в мене будуть най… най… найкращі. Я буду любити їх сильно-сильно. Я буду з ними з першого дня їх народження. Хочу бачити, як вони ростуть. Хочу почути їх перше: «Агу…» Хочу побачити перший зубчик! Я буду носити їх на руках і співати колискову! Я буду радіти їх першим крокам.
Хай їх виховують батьки, а я буду просто любити. Ми будемо будувати посеред хати халабуду з вишитих подушок, міряти глибину калюжі після дощу, плести віночки з ромашок і волошок, годувати їжачків і синичок, їздити на велосипеді, ліпити снігову бабу, грати в сніжки, кататися на санчатах… Я буду радіти і насолоджуватися кожною миттю, проведеною разом.
Я напишу для них нові вірші, казочки і пісеньки, навчу їх молитися.
Я буду радіти їхнім успіхам і підтримувати в час розчарування.
Хочу побачити їх весілля і дочекатися правнуків. І якщо для цього треба дожити до глибокої старости і стати старою, старою… Чуєш, Господи? Я – готова!
Галина КУХАРИШИН
