Перший на Тернопільщині вирок за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу — в 2014 році оголосив Чортківський районний суд. Такі дані судового реєстру. Тоді обвинувачений уклав угоду із прокурором про визнання винуватості, відтак суд ухвалив визнати чоловіка винним призначивши узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на два роки. Але на підставі статті 75 КК України обвинуваченого звільнили від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
Крайній вирок за цією статтею у Тернопільській області був озвучений Гусятинським районним судом 1 грудня 2023 року. Обвинувачений в ухиленні визнав свою провину повністю і вказав, що на даний час також не бажає служити. Суддя ухвалив визнати чоловіка винуватим та відправив за ґрати на три роки.
За 9 років у судах Тернопільщини оголошували різні вироки так званим “ухилянтам”. Двічі визнавали невинуватими, двічі призначали штраф, один раз громадські роботи. У більшості випадків обвинувачених визнавали винуватими, але на підставі статті 75 ККУ звільняли від відбування покарання за ґратами з іспитовим строком. 13 разів обвинувачених визнали винними і відправили за ґрати, при чому 12 таких вироків прозвучали вже у 2023 році.
Поширена судова практика — визнати обвинуваченого винним, але призначити умовний строк
Одну із перших справ щодо ухилення від призову в Тернопільському міськрайонному суді у 2015 році слухала суддя Анна Мостецька. Наразі вона обіймає посаду судді-спікера. Ту справу вона добре пам’ятає.
«Обвинувачений пояснював, що вчинив злочин у зв’язку зі збігом тяжких сімейних обставин. Він повідомив, що у його батька стався інсульт і він потребує постійного стороннього догляду. Водночас через бюрократичні моменти, він не міг вчасно оформити інвалідність, що надавало б обвинуваченому право на відстрочку».
Суду чоловік надав підтверджуючі документи про стан здоров’я батька, про склад сім’ї і що вони спільно проживають.
«З огляду на це мною було призначене покарання у вигляді позбавлення волі. Водночас з огляду на цю ситуацію життєву, я застосувала 75 статтю ККУ», — пригадує Анна Мостецька.
Тоді прокурор оскаржив вирок. Справа пройшла всі інстанції: апеляційну і касаційну, зазначає суддя, але вирок все ж залишили без змін.
За 9 років із 91 вироку (станом на початок грудня 2023) по статті 336 ККУ суди Тернопільської області у 73 випадках визнали обвинуваченого винним, але при цьому застосовували статтю 75 ККУ — звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Застосування 75 статті — це поширена практика по всіх нетяжких кримінальних правопорушеннях, якщо людина вперше порушила закон, пояснює Анна Мостецька. Але Закон не зобов’язує суддю застосовувати іспитовий строк. Він сам вирішує, чи можливо це у кожному конкретному випадку, і обов’язково мотивує своє рішення у вироку, описуючи обставини, на основі яких він прийшов до такого переконання.
«Вони пишуть про стан здоров’я, про утриманців, про особу, про вік, про соціальні зв’язки людини. Те, що є у межах провадження, що досліджувалося, те і кладеться в основу 75 статі, бо таке рішення повинно бути аргументоване», — наголошує Анна Мостецька.
Випробувальний термін за ст. 75 ККУ може становити від одного до трьох років. На цей період на засудженого покладають певні обов’язки. Наприклад:
– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання;
– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Якщо людина добросовісно виконує ці та інші покладені судом обов’язки протягом визначеного терміну, орган пробації звертається з відповідним поданням до суду і особу звільняють від відбування покарання у зв’язку із тим, що вона виконала всі обов’язки. Тобто до неї позбавлення волі не застосовується, роз’яснює суддя-спікер.
Якщо ж засуджений протягом іспитового строку порушив закон, тоді він відправиться за ґрати мінімум на три роки, це мінімальний термін покарання за статтею 336 ККУ.
Суди штрафували обвинувачених та призначали їм громадські роботи
Вперше штраф як покарання за порушення статті 336 ККУ, тобто за ухилення від призову, у 2014 році застосував Підволочиський районний суд.
В обставинах справи вказано, що обвинувачений у 2012-2013 роках проходив військову службу у ЗСУ, де здобув спеціальність старшого водія автомобілів, у зв`язку з чим являвся суб`єктом часткової мобілізації та не мав підстав, які б звільняли його від призову. Чоловік отримав повістку для відправлення в навчально-тренувальний центр, але на визначену дату не з’явився.
Допитаний в суді обвинувачений вину визнав повністю і пояснив: він дійсно в серпні 2014 отримав повістку для прибуття на встановлену дату, однак у визначений час не прийшов. У вчиненому щиро розкаявся.
Мотивуючи своє рішення суд врахував: обвинувачений є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується виключно позитивно. Обтяжуючих покарання обставин судом не виявлено. Пом`якшуючими обставинами суд вважає визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, постійне місце роботи, тобто займається суспільно-корисною працею.
«Враховуючи наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та особу винного, суд вважає що наявні підстави для застосування положення ст. 69 КК України і можливо перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті», — йдеться у вироку.
Стаття 69 ККУ — призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, говорить, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може (крім визначених винятків) призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Таким чином, хоча мінімальне покарання за статтею 336 ККУ — 3 роки позбавлення волі, суддя, вказавши встановлені пом’якшуючі обставини, призначив покарання винуватцю менше мінімального, тобто штраф — 5100 гривень.
Ще одне стягнення за ухилення від призову призначив Гусятинський районний суд у 2017 році.
У матеріалах справи зазначено, що 3 лютого 2015 року на виконання Указу Президента України №15/2015 «Про часткову мобілізацію» для проходження медичного огляду та відправлення у військову частину прибув військовозобов`язаний. Але отримавши повістку, не з’явився.
У суді обвинувачений вину визнав повністю. Пояснив, що не з`явився, бо додатково проходив обстеження в лікарів. Після чого приходив у військкомат та повідомив про причини неявки. Приблизно за тиждень поїхав в Англію, де він вже понад 10 років працює, а також проходить лікування. Пояснив, що змушений їздити за кордон для того, щоб утримувати сім`ю. Додатково показав, що в нього є захворювання очей, а також хребта, він періодично перебуває на лікуванні. Ухилився від призову тому, що вважає себе непридатним для військової служби через стан здоров`я і не погоджується з висновками комісій про його обмежену придатність.
Мотивуючи своє рішення, суд врахував, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, потребує лікування. Чоловік повністю визнав вину, щиро розкаявся. Внаслідок вчиненого тяжких наслідків не наступило, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу особистих та сімейних обставин.
З урахуванням особи винного суд вважає за можливе перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті 336 КК України.
Таким чином Гусятиський районний суд визнав чоловіка винним і, на підставі статті 69 ККУ, призначив покарання у вигляді штрафу — 1020 грн.
Громадські роботи як покарання за порушення статті 336 ККУ призначив вже у 2023 році Монастириський районний суд.
Під час розгляду справи встановлено, що обвинувачений, відмовившись відбувати у військову частину, умисно ухилився від виконання свого конституційного обов`язку та призову на військову службу за мобілізацією, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, положення ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року.
Обвинувачений визнав провину повністю, погодився зі всіма зібраними доказами та відмовився від їх дослідження, щиро розкаявся і пояснив, що пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби під час мобілізації. Надалі йому вручили бойову повістку. За вказаною адресою він прибув, проте надалі відмовився відбути у військову частину. Пояснив, що хворіє, зокрема, йому встановлено діагноз: варикозне розширення вен нижніх кінцівок, у зв`язку з чим давно потребував оперативного втручання. У вчиненому розкаюється та просить суд його суворо не карати.
Суд врахував, що дане порушення є нетяжким злочином, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, його вік, сімейний стан, на обліку у лікаря-нарколога та під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває, стан здоров`я чоловіка, який має певні хвороби.
Крім того, суд взяв до уваги поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, який продемонстрував готовність нести відповідальність за вчинене (повне визнання вини, належна процесуальна поведінка).
І так само, зваживши на пом’якшуючі обставини і відсутність обтяжуючих, суд визнав чоловіка винним в ухиленні від призову, і на підставі статті 69 ККУ призначив йому покарання менше мінімального — 200 годин громадських робіт.
Двічі суди Тернопільщини визнавали обвинувачених невинними в ухиленні від призову
У 2016 році Кременецький районний суд виправдав обвинуваченого за статтею 336 ККУ.
Тоді чоловік не визнав себе винним і пояснив, в лютому 2015 року з’явився до військкомату, де перебував на обліку, як військовозобов’язаний у запасі. За рішенням ВЛК його визнано обмежено придатним. Не погоджуючись з тим, що по зору він є придатним, повідомив про це військового комісара та лікаря офтальмолога. З дозволу військового комісара був повторно оглянутий і йому дали направлення на обстеження до окуліста в обласну лікарню, однак направлення не погодив військовий комісар, після чого чоловіку вручили повістку. У ній не було вказано години на яку він викликався. Не погодившись з висновком ВЛК обвинувачений написав заяву на ім’я прокурора і зранку 7 лютого 2015 року з родичами заніс заяву у військкомат та прокурору. Через місяць до нього подзвонив хтось із військкомату і повідомив, що йому слід прийти для узгодження медичних даних. Він не ховався, прийшов у військкомат, його провели у кабінет військового комісара, який повідомив, що викликав для вручення повістки. Чоловік поспілкувався з юристами, які повідомили, що вже є кримінальне провадження, а тому нема потреби отримувати повістку. Від призову не ухилявся, не був згідний з висновком ЛВК, оскільки не був встановлений стан його здоров’я, мав право на відстрочку у зв`язку з доглядом похилої особи, а тому працівники військкомату не вправі були призивати його по мобілізації у Збройні Сили України.
Суд заслухав 17 свідків, серед яких працівники військкомату, родичі обвинуваченого, медики.
На думку суду, проведення медичного обстеження обвинуваченого не відповідало вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а тому висновок ВЛК про стан здоров`я та придатність до військової служби не ґрунтувався на об`єктивних даних.
Таким чином суд визнав чоловіка невинуватим та виправдав за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення. Апеляційна інстанція залишила це рішення без змін.
Ще один виправдувальний вирок виніс у 2023 році Кременецький районний суд. Про нього можна детально почитати у матеріалі видання «Ґрати» – Ухилення від призову за релігійними переконаннями: які рішення приймають суди та чому.
Вироки у справах щодо ухилення від призову жорсткішають
У 2023 році, станом на 1 грудня, суди Тернопільщини винесли загалом 29 вироків у справах по статті 336 ККУ. Останні 9 рішень, зокрема, апеляційної інстанції — це реальні покарання.
Так, одним з останніх було рішення Гусятинського районного суду, який 1 грудня 2023 року відправив обвинуваченого за ґрати.
Обставини схожі на ті, що були і у попередніх випадках. Військовозобов’язаного визнали придатним до проходження військової служби, вручили повістку на яку він не з’явився, тим самим ухилившись від призову.
У суді чоловік вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, вважав недоцільним досліджувати докази, а також допитувати свідків.
Обвинувачений пояснив, що причиною його неявки було те, що він має страх, оскільки служив в пожежному взводі в військовій частині та жодних навиків володіння зброєю та бойового досвіду не має. Окрім того, його дружина влаштувала скандал, щоб він нікуди не йшов. Вважає, що вказані причини його неявки є поважними. Має на утриманні малолітню дитину. На даний час також не бажає служити.
Суд визначив, що дане порушення не є тяжким, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, що має на утриманні одну малолітню дитину, за станом здоров`я придатний до військової служби; на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, відсутність жодних спроб та намагань щодо проходження військової служби.
Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які б обтяжували покарання, відсутні.
«На думку суду, підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України чи призначення обвинуваченому покарання, більш м`якого ніж передбачено законом згідно приписів ст.69 КК України відсутні, з огляду на характер та високий ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті та відновлені її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку з масштабною війною російської федерації проти України. Покарання за вчинене кримінальне правопорушення є співмірним спричиненим наслідкам та таким, що гарантує реагування громадян та військовозобов`язаних осіб на загрозу національній безпеці та цілісності держави України», – мотивує своє рішення суд.
А тому чоловіка визнали винним і призначили йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Найбільший реальний термін, який наразі присудили засудженому через ухилення від призову, це 3 роки 1 місяць за ґратами. Таке рішення виніс Тернопільський апеляційний суд 18 жовтня 2023 року. Решта покарань не перевищували мінімальний термін, передбачений статтею 336 ККУ, це 3 роки ув’язнення.
Зазначимо також, що протягом неповного 2023 року до Тернопільського апеляційного суду надійшло 9 скарг на вироки, ухвалені місцевими судами. З них 6 вже розглянули.
«Вироки щодо двох осіб залишено без змін, вироки щодо трьох осіб скасовано в частині звільнення від відбування покарання призначеного судом першої інстанції на підставі статті 75 ККУ та постановлено нові вироки, якими визначено покарання у виді позбавлення волі. Та скасовано виправдувальний вирок щодо однієї особи з постановленням нового вироку, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 ККУ та призначено покарання у виді позбавлення волі», — йдеться у відповіді Тернопільського апеляційного суду на інформаційний запит «Міста».
Два вироки, які апеляція залишила без змін, стосувалися осіб, яких суд першої інстанції визнав винними і призначив реальне покарання — 3 роки позбавлення волі.
Кількість проваджень щодо ухилення від призову збільшується
За даними Тернопільської обласної прокуратури, у 2022 році скерували до суду 24 кримінальні провадження за статтею 336 КК України, а у 2023 році, станом на листопад, таких проваджень було вже 66.
Загалом випадків ухилення від призову в обласній прокуратурі цього року зареєстрували понад 200, пояснив під час брифінгу керівник Тернопільської обласної прокуратури Андрій Миколайчук. Але не кожне нез’явлення до ТЦК кримінально карається. Якщо людина готова йти служити і не з’явилась до органів ТЦК з поважних причин, тоді таке провадження може бути закрите.
«Якщо має місце, коли людина з якихось причин не з’явилася у військкомат, не була відправлена, але потім вона чи наводить об’єктивні причини, які це унеможливлювали, і висловлює свою готовність піти і виконувати свій почесний обов’язок виписаний у Конституції України, ми тоді йдем на те, що цю обставину визнаємо поважною, людина призивається і, керуючись приписами статті 11, частини 2 ККУ ми таке провадження закриваємо», — пояснює Андрій Миколайчук.
Але якщо особі вже повідомили про підозру, чи триває судовий розгляд, тоді закрити таке провадження не вийде, пояснив прокурор.
Ця публікація створена в рамках проєкту, що фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини для підтримки української незалежної журналістики.
