“Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ ОЛЕКШІЮ АНДРІЮ МИХАЙЛОВИЧУ, який перебував на службі у військовій частині А0998, 24-ої ОМБР імені Короля Данила”.
Таку петицію створила на сайті президента України Світлана Матвійків.
Підтримати петицію можна за посиланням ТУТ.
Андрій народився 04 грудня 1982 року в селі Криве Козівського району Тернопільської області.
Увесь свій життєвий шлях був світлим, добрим і чесним, справжнім громадянином та патріотом України. Завжди готовим прийти на допомогу рідним та друзям, які його любили та поважали.
У 18 років, 03.05.2001 року, вступив до лав Української Армії для проходження строкової служби. За півтора роки служби у м. Десна проявив себе гідним воїном. Командування достойно оцінило організаторські здібності Андрія й довірили йому командувати взводом, присвоївши солдату звання старшого сержанта.
У цивільному житті Андрій також виділявся своїми талантами, був прекрасним майстром по дереву.
Доброта і чуйність, які були притаманні Андрію, стали фундаментом у створенні міцної сім’ї, яка приносила йому відчуття радості й щастя. Він був батьком трьох своїх дітей, а також батьком та найріднішою людиною своєї племінниці, дочки його рідної сестри, що трагічно загинула. Андрій опікувався і любив усіх своїх рідних, а також цінував справжню дружбу, тому друзів, які його любили й поважали, у нього було багато.
24 лютого 2022 року Андрій прийняв доленосне рішення для себе і своєї родини – захищати свою Батьківщину. На риторичне питання матері, дружини та друзів: «Навіщо тобі це? У тебе 4!!!! Дітей…», він відповідав: «Якщо не я піду захищати свою домівку та дітей, то хто це зробить за мене?!!!»
Тому з 02 березня 2022 року він був уже у лавах Збройних Сил України.
Його підрозділ перебував у найгарячіших точках фронту: Херсонський та Бахмутський напрямки…
Жодного дня в нього не було сумнівів, що він робить найважливіше у своєму житті – захищає рідну Україну, захищає свою родину, захищає свою домівку. До останнього свого подиху не змінював напрямку, взятого 24 лютого 2022 року.
Командування батальйону також побачило в Андрія організаторські здібності та характер лідера й призначили його тимчасово виконуючим обов’язки командира 5 роти, присвоївши звання головного сержанта. Підрозділ Андрія тоді знаходився під Курдюмівкою та Кліщіївкою (Бахмутський напрямок).
А коли підрозділ перемістився на Горлівський напрямок, головний сержант Олекшій отримав у командування окремий кулеметний взвод.
Герой загинув 01 липня 2023 року.
В селі Залізне (Горлівський напрямок) під час артилерійського обстрілу «градами», головний сержант Олекшій А.М. отримав поранення, не сумісні з життям.
Герою назавжди залишиться 40 років. Він був та назавжди залишиться найкращим сином, батьком, чоловіком, другом.
До останнього подиху Андрій з честю та гідністю виконував свій почесний обов’язок громадянина України, залишився навіки вірним своїм рідним, побратимам та народу.
Нестерпний біль матері, дружини та дітей ніколи не згасне…, як не згасне світла пам’ять про Героя… Андрій Олекшій заслуговує на це почесне звання, нажаль, посмертно…
Від імені усіх побратимів, друзів, сім’ї та Тернопільської громади, прошу присвоїти почесне звання «Герой України» ОЛЕКШІЮ АНДРІЮ МИХАЙЛОВИЧУ, посмертно.
Слава Україні, Героям – слава!!!
