У Гусятині почали будувати новий тротуар, який, за словами місцевого активіста, не лише не відповідає державним нормам, але й порушує права маломобільних груп населення. Він не підлаштований для людей з інвалідністю. Міська влада зайняла мовчазну позицію, всі звернення безрезультатні. Як це пояснює селищний голова та чи дійсно ігнорує права людей з інвалідністю – читайте у матеріалі 20 хвилин.
Українські міста, а особливо невеликі й віддалені від обласних центрів, не завжди пристосовані для тих, хто вимушений пересуватися на інвалідному візку. Така наша реальність, і тим не менш, у сучасному суспільстві мають існувати рівні можливості для всіх громадян. Людям має бути комфортно знаходитись на вулиці. Та часто права осіб з інвалідністю ігнорують чи не враховують.
У Наказі №154 «Про затвердження Порядку проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів» від Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства йдеться, що: «не допускається проведення капітального ремонту об’єктів благоустрою без створення безперешкодного середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм».
Ремонт повинен обов’язково включати пониження бортового каменю до нульового рівня в місцях перетину пішохідних шляхів (тротуарів) із дорогами, встановлення попереджувальних тактильних елементів з конусоподібними або круглими рифами перед виїздом на проїзну частину, де здійснили будівельні роботи тощо.
Та на всі ці вимоги при створенні нового тротуару у Гусятині – на вулиці Євгена Коновальця та вулиці Богдана Лепкого, не зважають, розповідає активіст Іван Космина. Чоловік був депутатом селищної ради VII скликання, тому знає, які етапи має пройти будівництво, аби воно здійснювалось у межах правового «поля».
– Спочатку на сесії мають прийняти рішення про виготовлення проєктно-кошторисної документації на об’єкт будівництва. Потім виконується сам проєкт, який враховує державні будівельні норми (ДБН) та має пройти відповідну експертизу. Далі його знову затверджують на сесії, голова громади ставить підпис, і лише опісля визначається підрядник і стартують будівельні роботи. А проєкту на тротуар у Гусятині робітники не мають. Отже, місцева влада собі будує що хоче і як хоче! – обурюється пан Іван.
Добивається справедливості
У чому суть порушень будівельних норм? За словами Івана Космини, новий тротуар не роблять з пониженням «до нуля», на рівні асфальту. Зависоким будують і бордюр між тротуаром і дорогою. Іван Космина сам пересувається на візку і запевняє нас, що людям з інвалідністю не вдасться подолати цю ділянку, адже є великий ризик випасти з колісного крісла. Також має бути тактильна плитка для незрячих осіб, аби вони не травмувались. Та вона взагалі відсутня!
Є ще безліч нюансів, прописаних у законодавстві, які стосуються пересування маломобільних груп населення. Але їх у Гусятині ніхто не бере до уваги, додає Іван Космина. Ба більше, робітники, які будують тротуар, не можуть розшифрувати абревіатуру ДБН. Про це активіст написав у своєму дописі на Фейсбук-сторінці.
– Коли моя мама запитала у них: «Чи відповідає тротуар нормам ДБН’?», їй відповіли: «Приблизно має бути добре, ми ще тут заллємо». Ні, не буде добре! Чому чиновники ніяк не реагують на самовільне будівництво і на порушення прав людей з інвалідністю? Адже це справжня дискримінація! – скаржиться чоловік.
Конфлікт ніяк не вирішується, адже депутати і голова селищної ради зайняли мовчазну позицію. Вони не реагують на звернення, а проблеми, на які скаржиться чоловік, називають просто «політичним замовленням». Та активіст не зупиняється і продовжує шукати справедливість. Він звернувся в обласну прокуратуру, його перенаправили у Чортківський відділ, і там пообіцяли розібратися з питанням будівництва. Також пан Іван надіслав листа Уповноваженому Верховної Ради з прав людини з проханням відреагувати на будівництво тротуару. Нещодавно з ним зв’язався представник Уповноваженого і повідомив, що звернення активіста вже взяли на розгляд.
Новий тротуар на вулицях Коновальця та Лепкого – це не виняток. Гусятинська влада систематично порушує державні будівельні норми, переконує Іван Космина. Зокрема, наводить ще один приклад. Вулиця Лук’яновича у місті, додає він, зроблена взагалі без тротуару. Це пряме порушення прав людей з інвалідністю! Коли особа на інвалідному візку прямує цією дорогою, то мусить обминати «лежачих поліцейських» і виїжджати на середину шляху, де рухаються автівки. Вона ризикує життям!
Комітет доступності існує на паперах
І допоки влада у Гусятині розводить руками, Іван Космина робить усе, аби люди з інвалідністю у місті почувалися зручно. Зокрема, там плачевна ситуація з пандусами (доріжки для переміщення колісних транспортних засобів). Ще у 2019 році «20 хвилин» розповідали, що чоловік за кошти з власного гаманця встановив пандус у районній лікарні. Допоки він був депутатом селищної ради, збудували його і на стадіоні. Також з ініціативи пана Івана пандус та два місця для парковки осіб з інвалідністю з’явились біля місцевої поліклініки. Ці заїзди не призначені для нього одного, як часто ображає активіста місцева влада, наголошує Іван Космина. Пандуси потрібні маломобільним групам населення, аби безперешкодно рухатись, могти потрапити у державні установи, лікарні, магазини…
– Я живу у селі і не так часто буваю в Гусятині. Але коли їду туди, мене звідусіль оточують численні порушення прав людей з інвалідністю. У нашій громаді є багато жителів, які мають інвалідність, та більшість мовчить про це. А я хочу, аби вони жили повноцінним життям, виходили на вулицю і не відчували дискомфорту, який створюють чиновники! Хочу це змінити! – каже активіст.
Активіст додає, що не раз звертався до керівництва громади щодо створення комітету доступності, але прохання враховувати права людей з інвалідністю вони ігнорували і продовжують це робити. У селищній раді беруть до уваги звернення громадян лише на папері, а обіцянки не виконують роками.
«Повідомляємо, що готується на розгляд виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Положення про комітет забезпечення доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної й інженерно-транспортної інфраструктури» – така відповідь на лист від селищного голови прийшла Івану Космині ще у квітні 2021 року. А у липні ми писали матеріал на цю тему, і тоді голова громади Степан Карпо пообіцяв нашій журналістці: «Найближчим часом на виконкомі створять комітет доступності. Комітет, наголошую, буде створено якнайшвидше. Ми будемо закривати проблемні місця. Цей комітет мав вирішувати всю нюанси, які перешкоджають в доступності громадян з інвалідністю. Та його у Гусятині немає до тепер, зауважує Іван Космина!
«Стараємось, щоб було добре всім»
Ми хотіли дізнатися в очільника громади Степана Карпо, хто проводить роботи з будівництва нового тротуару у місті, чи законне воно і чи відповідає державним будівельним нормам. Чи має виконавець робіт належну проєктно-кошторисну документацію і чи враховують інтереси людей з інвалідністю при будівництві? Ще планували поцікавитись, яка доля комітету доступності, адже минуло майже 2 роки. Та відповідей від Гусятинського селищного голови і його офіційної позиції так і не вдалось почути.
Степан Карпо навідріз відмовився коментувати будівництво тротуару і звернення Івана Космини.
– Не коментую це! Можна відкрити Фейсбук і глянути, що товариш Космина по кожному кроку місцевої влади має претензії. Я спростовувати нічого не хочу. Не хочу опускатися до такого рівня… Мушу робити свою роботу, а спростовувати нічого не буду, – так пояснив власне рішення журналістці.
Ми попередили селищного голову – вкажемо у статті той факт, що він відмовляється від коментарів.
– Будь-ласка, ви маєте на повне право! Я радо буду читати вашу статтю! – відповів Степан Карпо.
На завершення розмови чоловік запросив нас у Гусятин, пообіцявши розповісти про його проблеми, щоб журналісти зробили висновки. Мовляв, пояснювати позицію влади по телефону – нерозумно.
– Приїдьте до нас у гості, я вам все покажу. Глянете, як ми працюємо. А коментувати я нічого не збираюся. На Великдень буде результат будівництва тротуару. Всяке є у Гусятині, і ми стараємось, щоб було добре всім – неважливо, чи людина має інвалідність, чи ні, – завершив голова громади.
