Прикро що до сьогоднішнього дня 2022 року українська влада не спромоглася створити нормальний меморіал на місці військового поховання УГА у Чорткові, тим паче що поряд лежать не тільки воїни УГА.
На тому місці потайки радянська влада ховала і закатованих в Чортківській тюрмі українських патріотів з 1944 року. Мій прадід Микола Матіящук член ОУН, теж серед тих закатованих. Його тіло не хотіли передати родині щоб поховати у рідному селі Мушкатівка на Борщівщині. Ще коли він був живий, але ув’язнений – до нього не приймали передачі, це мені розказувала бабуся Євстахія Миколаївна Семак, зв’язкова УПА (в дівоцтві Матіящук). Отож сьогодні 2 листопада я відвідав місце поховання воїнів УГА і в’язнів Чортківської тюрми. Курган над могилою та хрестом у надвершші теж вже трохи похилився власне таким я його пам’ятаю з 90-х минулого століття коли починались перші мітинги на могилах Українських Січових стрільців. І зовсім поряд військове поховання воїнів польської армії.
Ми тоді були противниками, зараз союзники в боротьбі проти російських військ. Дуже боляче дивитись на різкий контраст між двома військовими похованнями. Є ще одна могила воїнам УГА у Чорткові, але це вже біля залізничного вокзалу на Вигнанецькому кладовищі, вона впорядкована. Та до слова буде сказано вона була у задовільному стані і в радянські часи, не дійшли якось зруйнувати в комуністичної влади руки.
Сьогодні я помолився на могилах, разом із своїм другом юності та однокласником Володимир Добрянський і записав відео. Можете переглянути. Перші фото це на цвинтарі в Чорткові (червоний меморіал то польські військові поховання), наступний обеліск колона білого кольору то на Вигнанецькому кладовищі.
Ігор Крочак
військовий історик, головний спеціаліст відділу формування НАФ та діловодства державного архіву Тернопільської області, ветеран УНА-УНСО, російсько-української війни, розвідки ЗСУ, член наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ), ГО «Воїнів АТО/ООС Тернопільського району» та волонтер ГО “Схід та Захід Єдині назавжди”…
