Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги сторони захисту обвинуваченого Юрія Ш. та прокурора на вирок Збаразького районного суду від 22 лютого 2022 року.
Як встановлено судом першої інстанції, в середині грудня 2019 року Степан А., маючи борги зі сплати аліментів на дитину, звернувся до головного державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрія Ш. для з’ясування суми заборгованості з аліментів, порядку виключення його з Єдиного реєстру боржників та зняття встановлених заборон, а саме тимчасових обмежень у праві – виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами. В ході розмови Юрій Ш. вказав, що в силу своїх службових повноважень може виключити Степана А. з Єдиного реєстру боржників та зняти з нього всі заборони. За прийняття такого рішення йому необхідно надати 5 тис. грн неправомірної вигоди.
27 лютого 2020 року, перебуваючи на першому поверсі міжрайонного відділу Державної виконавчої служби, що у м. Збараж, Юрій Ш. отримав від Степана А. ці кошти.
Вироком Збаразького районного суду від 22 лютого 2022 року Юрія Ш. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 25 тис. 500 грн, з позбавленням права один рік обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави.
Довідка: санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді:
– штрафу – від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
– арешту на строк від 3-ох до 6 місяців;
– позбавлення волі строком від 2-ох до 4-ох років,
– із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-ох років.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого та прокурор подали апеляційні скарги. Так, адвокат Юрія Ш. вказав, що вину його підзахисного в суді не доведено, достатніх доказів не встановлено і можливість їх отримання вичерпано, тому просив вирок скасувати та закрити провадження у справі. А також дослідити наявні у справі докази. Свої вимоги мотивував допущеними судом порушеннями кримінального процесуального закону. Натомість прокурор уважав обране обвинуваченому покарання зам’яким і просив призначити йому покарання у виді реального позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права 3 роки обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави.
У судовому засідання Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши доводи обвинуваченого, який категорично заперечив свою вину, його захисника та прокурора, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, погодилась із висновками суду першої інстанції, що вина Юрія Ш. поза розумним сумнівом доведена зібраними та проаналізованими у справі доказами. У своїй сукупності вони спростовували твердження захисника про недоведеність винуватості його підзахисного.
Так, на безперервному відеозаписі, зробленому в ході негласних слідчих (розшукових) дій, зафіксовано, як Юрій Ш. спілкувався зі Степаном А. та отримав від нього кошти. Після цього до нього підійшли працівники поліції, повідомлено підстави затримання та його права, зокрема мати адвоката. На його прохання слідча викликала захисника із Центру з безоплатної вторинної допомоги та ще одного адвоката, з яким Юрій Ш. уклав угоду. Як видно із відеозапису, до прибуття обох захисників жодних слідчих дій із Юрієм Ш. не проводилось. Потім йому надали час для спілкування із захисниками.
На цьому ж відеозаписі відображено, що перед особистим обшуком Юрію Ш. запропоновано добровільно видати грошові кошти та пояснити їх походження. Але він відмовився. Тоді особистий обшук провів співробітник поліції та з кишені штанів на той момент підозрюваного Юрія Ш. вилучив кошти, на яких було виявлено спеціальні позначки. Крім того, номери купюр співпали із коштами, наданими Степанові А. Таким чином, провівши часткове судове слідство та безпосередньо дослідивши докази, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав визнання доказів у цьому кримінальному провадженні недопустимими.
Стосовно доводів прокурора, що призначене покарання не відповідало тяжкості вчиненого злочину і матиме негативні наслідки в суспільстві, колегія суддів вказала, що, відповідно до ст. 12 КК України, Юрій Ш. вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, а покарання у виді штрафу є одним із альтернативних (ч. 1 ст. 368 КК України), і виконувати його належить реально.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги сторони захисту Юрія Ш. та прокурора залишила без задоволення, а вирок Збаразького районного суду від 22 лютого 2022 року – без змін.
Пресслужба Тернопільського
апеляційного суду
