“Мій позивний – Десантник, скорочено Дéсант”, – каже командир єгерського взводу з Тернополя.
“У нас були дуже хороші викладачі, зі старої школи ДШВ, тому вчилися ми на якість”, – розповідає хлопець.
“24 лютого застало мене в Польщі, коли я віз людей в Італію. Подзвонив батько, каже: “Все сину, війна”. Доїхав до Італії й одразу назад в Україну, взяв квиток офіцера запасу – і у військкомат”, – пригадує Десант.
До речі, його батько теж зараз воює на іншій ділянці фронту.
Свій взвод росомаха характеризує одним словом – “вогонь”:
“Ми всі згуртувалися, багато чого пережили разом, працюємо як злагоджений механізм… Декого вже немає з нами, але пам’ять про них залишиться назавжди”.
І додає, що після перемоги маємо зробити все можливе, щоб такого більше не повторилося.
