Він ніколи не забуде їх. Очі «соколят», які в перші ж дні повномасштабної російсько-української війни рушили на фронт. Повні рішучості та віри в свою Україну. Проводжаючи їх, відчув: як досвідчений військовий, зараз більше потрібний там, на передовій, ніж в кріслі голови Тернопільської районної ради. Делегував повноваження та доєднався до побратимів «Карпатської січі», з якими у 2015-му пліч-о-пліч захищав територіальну цілісність країни в зоні АТО й ООС.
«Важливо було докласти максимум зусиль, щоб витримати перший натиск ворога. Київ не міг впасти, бо він – серце країни, символ державності. На нього рівнялися інші регіони, – наголошує свободівець Віктор Козорог. – Необхідно було всіма можливими засобами стабілізувати ситуацію. І військові, що мали досвід бойових дій 2014-го – 2022-го, старалися на місцях координувати роботу загонів тероборони, добровольчих з’єднань. Фронт був настільки розтягнутим, що діяли навіть ротні тактичні групи. Українці всюди, де тільки могли та чим тільки могли, знищували орків. Бабці пригощали їх печивом з труйкою для щурів, газдині банками з огірками збивали дрони, гопники відтискали танки… Вся Україна, від малого – до літнього, стала єдиним кулаком, який з усією люттю врізав рашистам по зубах і показав немічність та справжнє обличчя «другої армії світу».
Такого рішучого опору ворог не сподівався. Замість обіцяних блазнями кремля хліба й солі, отримав кулю й став добривом для української землі. Лютував від безсилля. Катував жителів мирних українських міст та сіл… Цинічно розстрілював матерів на очах в дітей… Ґвалтував, вбивав, грабував…
«Жоден злочин не зостанеться безкарним. Кожен москальський виродок відповість за скоєне та кров’ю заплатить за кожне відібране життя та зруйнований населений пункт. І не тільки в Гаазі. До сьомого коліна кожен росіянин носитиме тавро вбивці, мародера і терориста. І не знайдеться в світі місця, де б його поважали, – наголошує свободівець. – А після нашої перемоги, обов’язково будуть і суди, і репарації. Вже триває активний збір всієї необхідної інформації. Кажу це як юрист. Московія обов’язково відшкодую всі завдані нашій країні збитки».
Віктор переконаний: в України зараз єдиний шлях – здобути цілковиту перемогу над ворогом.
«Інакше через 5-10 років рф, оговтавшись, окріпши і зростивши нових убивць, знову нападе. Бо без України вона – неповноцінна. Недодержава. Злодійка, без власної історії та культури, – аргументує. – І тоді завершувати цю понад 400-літню російсько-українську війну доведеться нашим дітям і внукам. Нехай краще вже ми поставимо жирну крапку в ній та хрест на московії».
А для цього, акцентує лейтенант ЗСУ, потрібна потужна підтримках західних партнерів та чітке розуміння кожного українця, що саме від нього, його таланту й зусиль залежить, наскільки швидко Україна переможе.
…У травні свободівець Віктор Козорог повернувся до виконання обов’язків голови Тернопільської районної ради. Зізнається: наче потрапив в іншу реальність. Так, тут тільки час від часу лунає сигнал повітряної тривоги, але роботи на волонтерському, економічному, інформаційному, гуманітарному, духовному, культурному фронтах не менше, ніж на передовій.
«Лінія розмежування в цій війні пролягає не лише через певні населені пункти, а найперше – через серця, душі й свідомість людей. Більш, ніж певен, якби на сході не було російських церкви та мови, то жодного виправдання у москалів не знайшлося б для наступу. А так – «асвабаждают русскоязичних», «нєсут русскій мір». Нам потрібно якнайшвидше позбутися отого отруйного московського шлаку, вичистити його із нашої землі та свідомості, викорчувати з усіх галузей, позбутися ролі піддатливих землеробів, яку століттями нам нав’язував кремль, і показати справжнє лице нації воїнів. Нації, яку нікому й ніколи не зламати!»
…Він ніколи не забуде Ірпінь у вогні. І поглядів поранених і змучених ірпіньців, які переходили під зруйнованим мостом, рятуючись від окупантів. У них читалася надія. А канонаду обстрілів розтинали «Слава Україні!», що лунали час від часу. Як молитва, сповнена любові до своєї держави.
