Історикиня з Луцька досліджує минуле. А точніше – старі фото. Спершу вона шукає світлини в архівах, а вже тоді розповідає про тих чи те, що на них зображено у своїх програмах. Розповіддю про цікаві знахідки Тетяна Яцечко-Блаженко поділилась з “Еспресо. Захід”.
Тісно співпрацювати з різними архівами (в тому числі й онлайн-архівами) Тетяна розпочала з 2016 року. Онлайн-архіви, каже історикиня, вже понад п’ять років активно виставляють фото, і якраз ті, які стосуються різних регіонів України.
“Довгий час цікаві раритетні фото були сховані від загалу і лише десь у 2010 році їх почали оцифровувати. Ці фото здебільшого були зроблені в часи Першої чи Другої світових воєн, коли було багато військових фотографів (німецьких, австрійських) і потім ці фото зберігались в архівах або ж у приватних колекціях, навіть продавались на аукціонах”, – каже Тетяна Яцечко-Блаженко.
Вона пригадує, що коли натрапила на світлини, була дуже здивована через те, наскільки їх багато.
“В нас навіть нема такої кількості фото по тому ж таки міжвоєнному періоду, скільки є у Польщі. Вони стосуються Волинського, Львівського воєводств. Сьогодні ці фото всі оцифровуються, частинка з них є у вільному доступі.
Дуже часто світлини виставляють у мережі тому, що власники архівів не завжди знають, що це за фото. Адже самі світлини є, а інформації про них часом немає жодної. Для прикладу, ті фото, які стосуються історії Львова – там не завжди навіть вказана точна дата”.
Про велику колекцію фотографій Львова стало відомо близько року тому, розповідає Яцечко-Блаженко.
“Я найбільше займаюся Національним польським архівом і сайтом “Шукай в архівах” – це польський онлайн-архів. У них там інтервал 1880-1930, тобто не завжди вказано конкретний рік. Часто просять самих читачів, щоб вони ідентифікували ці фото.
Про велику колекцію у Львові стало відомо десь рік тому, а потім почали вже їх ідентифікувати й підписувати, навіть впізнавати, хто на фото зображений. Для того, власне їх і виставляють, бо читачі часом знають більше. Можна впізнати місце, ідентифікувати по одягу і залишати коментарі”.
Сама Тетяна спеціалізується на Волині, Тернопільщині та Львівщині, хоч інколи знаходить і матеріали, пов’язані з іншими регіонами. Знахідки використовує в телепрограмі “Ретро-Волинь”, де з гостями чи власниками колекцій розповідають про певний період на фото. Каже – їй подобається діалог з глядачами, які надсилають багато фото, що їх знаходили в своїх помешканнях.
“Люди починають цінувати минуле своєї родини, зберігати і досліджувати, а не продавати на аукціонах. Якщо говорити про Волинь, то я днями знайшла фото, які стосуються Першої світової війни і там показані селі Волині. Можна побачити, як виглядали вулиці, бездоріжжя чи навпаки – наявність доріг. В роки Першої світової війни було знищено багато дерев’яних храмів, багато згоріли. Зараз люди хочуть їх відновлювати, а подекуди відновили. Ці фото дозволяють побачити, як виглядали ці храми тоді і по цьому зразку їх відновити. Також по цих фото знімають документальні фільми.
Якщо йдеться про місто чи село, то можна дізнатись, як воно колись виглядало – ті будинки, яких немає зараз. Стосовно Луцька, то в нас одна з головних вулиць – Лесі Українки – в час війни була дуже пошкоджена, будівлі знищені. А кілька років тому вдалося знайти фото, як виглядали, храми, каплиці, кінотеатри.
Цікаво також, як колись одягались міщани та селяни. На фото періоду Першої світової війни можна знайти як виглядав інтер’єр. Здається, ніби маленька кімнатка і дивно, як вони там поміщались”, – розповідає історикиня.
Раніше дослідниці доводилося їздити в польські архіви, зараз робить майже все онлайн. Також працює з людьми, які відновлюють традиційний волинський і поліський одяг (Центр дослідження і відродження Волині) по фото ще з австрійського архіву. Вони дуже гарної якості – 1914-1918 роки.
“Найцінніше – це приватні колекції. Там можна побачити такі раритети! Часом буває, що викладаєш одне фото, а тобі присилають ще інші фото цього періоду і складається цілий пазл. Розумієш, як виглядала будівля чи конкретне місце. А є і села, яких взагалі нема на фото того періоду. І якщо знайдеться одна-єдина світлина – її значення колосальне”.
Обговорення