22 травня – одна з пам’ятних скорботних дат української нації: цього дня 159 років тому Тараса Шевченка, згідно із його заповітом, поклали до лона рідної землі. Прах Кобзаря було перепоховано на Чернечій горі поблизу Канева.
З цієї нагоди керівники Тернопільської області та міста Тернополя, представники громадськості поклали квіти до пам’ятника Тараса Шевченка.
– Немає у світовій історії аналогу, коли ім’я поета спонукає до національного усвідомлення та національної єдності. Тарас Шевченко творив у нелегкі часи, коли вже пів століття була зруйнована Запорізька Січ, козацькі звичаї забувалися, коли усе українське поглинала російська бюрократія. Проте йому вдалося своєю думкою, своїм словом відродити історичну пам’ять. Його поезія – це не тільки заримовані слова. Читати треба не віршовані форми, а крик його серця через століття до нас. «Не змовкне вовіки твій голос між нашим народом…» – такі слова промовив над домовиною поета один із організаторів Кирило-Мефодіївського братства Василь Білозерський. Недарма Кобзареве слово стало дороговказом для багатьох поколінь українців, які боролися за незалежність України, – січових стрільців, українських націоналістів, вояків УПА, шестидесятників та дисидентів, тих, хто у 90-ті відроджував Українську Державу. Кличе на захист Вітчизни вона і сьогодні наших мужніх вояків. Ми повинні бути не тільки гідні пам’яті Шевченка, а й кожним днем, працею, служінням Україні утверджувати ті цінності, які пропагував Великий Кобзар. Бо кожне його слово вкарбовує українські національні цінності, українські національні орієнтири і українські традиції, – зазначив голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук.
Обговорення