Тернопілля має благословенні місця, оточені неймовірною природою, оповиті легендами, просочені цілющими джерелами, які ще здавна притягують людей своєю надзвичайною красою та енергетикою, інформує “Реально”.
Безмежні краєвиди маленького села Рукомиш Бучацького району на Тернопільщині, омитого річкою Стрипою, приховують в собі давню, насичену подіями історію. В селі неподалік Бучача проживають всього близько 400 жителів. а відоме воно завдяки старовинному Скельному монастирю. Рукомиш вперше згадується, ще 28 липня 1379 року, згідно з дарчою грамотою Михайла Бучацького для римо-католицького костелу в Бучачі. За легендами назва села пішла від старослов’янського прізвища Рукомиш, розповідають, що то був дружник-богатир, якому галицький князь Лев передав ці землі за відважну службу та ратні подвиги, пише vposhukupryhod.blogspot.com/
Квітуча природа, повна рибою річка та джерела чистої води з давна приваблювали людей поселятись на цій родючій землі. Тому не дивно, що ченці обрали саме її для схову. За переказами, в темні, лихі часи 13 ст. рятуючись від татаро-монголів, які зруйнували Київ, два монахи з Києво-Печерської лаври облаштували в скелях печерні храм і монастир. Печери монахи висікали у Травертинових скелях – величезному родовищі травертину, мінералу, що придатний для виробництва облицювальних виробів та вапна.
Йшли століття кількість монахів зростала, спершу їх було лише двоє, потім, з часом вже вісім ченців опікувались монастирем, в 1712 році оселилося ще троє монахів-васильян з Бучача. Монастир мав дві церкви св.Онуфрія (середина 15ст.) та св.Бориса і Гліба. У 1754 році Микола Потоцький відкрив при монастирі отців Васильян у Бучачі гімназію і наказав пересилити всіх монахів до міста. Щоб зберегти комплекс споруд намісник Рукомиша Фадей Венгерський перетворив монастирську церкву на парафіяльну. Микола Потоцький продовжив опікуватися церквою і в 1756 році подарував унікальний дзвін, який зберігся і до нині.
В 1768 році на місці старої церкви будують новий кам’яний храм, який освячує декан отець Хадзинський під титулом св.Онуфрія. Головною окрасою храму була і є скульптура св.Онуфрія, за переказами роботи геніального скульптора Йогана-Георга Пінзеля середини 18ст , яка колись прикрашала браму церкви.
З гори від дороги самого Скельного монастиря не видно, зате в низ попри стежку стоять 13 станцій Хресної дороги, а на горі спраглих мандрівників чекає джерело з неймовірно смачною водою. В низу стежини, поряд з церквою знаходиться невеликий водоспад, що впадає в басейн, ця вода вважається цілющою.
А скельний храм зберігся і досі, до нього ведуть зручні сходи прикрашені високими білими фігурами. З висоти відкривається неймовірний вигляд на церкву та село. На горі розташований пам’ятник “Палаючий повстанець”.
Скельний монастир в Рукомиші це неймовірне місце, яке приваблює паломників і туристів з усієї України та світу. Це цілий комплекс який об’єднує в собі стільки надзвичайних складових – природних, архітектурних і духовних. Це старовинне місце з сильною енергетикою, куди хочеться повертатися.
Обговорення