В ці складні, напруженні для країни дні українці шукають відповіді на важливе питання – кому віддати голос. Свою думку висловлюють люди, які пережили найстрашніше – смерть своїх дітей, дітей – Героїв. Викликає повагу їхня впевненість у виборі, адже цей вибір вони зробили з думкою про нас живих…
Іван Степула – батько загиблого Героя Руслани Степули, село Костільники, Бучацького району
– Я та моя сім’я завжди були осторонь політичних баталій, виборчих перегонів та й часу завжди бракувало, як і кожному пересічному жителю села, щоб вдаватися до філософських розмов про політичну нестабільність в державі.
Проте події, які відбулися після першого туру голосування, викликають занепокоєння не тільки за наших дітей, але за країну в цілому. Складається враження, що Україна зробила крок назад, а це – загроза повернутися до російської кабали та визнати, що смерть наших дітей була марною. Ні я, ні мої рідні, жоден українець, на мою думку, не визнає братом того, хто хоче стати хазяїном в його домі, хто зазіхнув на найдорожче – віру, Батьківщину, життя дітей, хто поселив у серцях тисяч українських родин вічний смуток за втраченими назавжди рідними людьми.
Тому байдужих не повинно бути. Сьогодні маємо збережену державу, а це вже половина успіху, бо господарними ми можемо бути тільки в своїй хаті. Протягом першої каденції доказів того, що Президент Петро Порошенко доклав титанічних зусиль задля збереження держави, більш ніж достатньо. Скажете, що вона не ідеальна?А ви запитайте у пересічного європейця, чи вважає він свою державу досконалою. В обов’язково почуєте у відповідь “ні» і масу пояснень, чому «ні». Так і в нас. Але мене вражає наївна віра деяких виборців, що у нового керманича помилок не буде. Та чи буде новий господар дбати про збереження та примноження добробуту «нашої хати», якщо він мрійливо поглядає на хату агресивного російського сусіда?
Я думаю, нам досить експериментів, досить горя, яке принесла гібридна війна, ми мирні та працьовиті люди, які вже обрали свій шлях. За п’ять років Україна стала сильнішою, з нами рахуються, до нас прислухаються. Тому хочу підтримати вибір, який колись зробив мій син Руслан – він для себе назавжди вибрав вільну Україну.
