Архієпископ Даниїл Памфільський Української православної церкви у США відіграв одну з ключових ролей у створенні автокефальної Православної церкви України. Народився та виріс він в Україні, в 90-і роки переїхав навчатись і служити до США. Разом з єпископом Едмонтонським Іларіоном наприкінці серпня 2018 року його призначили екзархом Вселенського патріарха в Україні для підготовки автокефалії та створення помісної церкви.
Саме вони вели перемовини з представниками всіх українських церков та владою, звітували Вселенському патріарху, допомагали готувати томос та об’єднавчий собор у Києві.
Протягом місяців перемовин владика Даниїл був дуже обережний у висловлюваннях та не давав інтерв’ю, переважно обмежуючись обіцянками, що “все буде добре”.
Після вручення томосу в резиденції Вселенського патріарха архієпископ Даниїл поспілкувався з кореспондентами ВВС і розповів про перипетії підготовки автокефалії, складні перемовини в Україні та майбутнє нової церкви.
Хоча його місія екзарха в Україні вже завершилась, він досі намагається бути надзвичайно обережним, щоб не нашкодити новій церкві.
Заборона Москви і 18 ієрархів УПЦ МП
ВВС:Що було найскладнішим у вашій чотиримісячній роботі екзарха Вселенського патріарха в Україні?
Архиєпископ Даниїл: Знайти контакти з ієрархами, з представниками УПЦ на той час Московського патріархату. Не було жодних проблем з наведенням контактів з духовенством колишніх УПЦ КП і УАПЦ, але представники УПЦ МП мали вказівки, які прийшли з Москви: їм було заборонено виходити з нами на контакт.
Проте коли, попри заборону спілкуватися, вони таки йшли з нами на зустріч, ми повинні були знайти, як і де зустрітися, щоб не створити умов, коли б їх могли покарати за спілкування з нами.
І, з іншого боку, щоб не створити передумови для звинувачень нас у втручанні у внутрішні справи їхньої церкви. Це було найбільше переживання.
ВВС:Зі скількома ієрархами Московського патріархату вам вдалося зустрітися?
А.Д.: З нами зустрілися 18 ієрархів.
ВВС:Які у вас враження після зустрічей з ними?
А.Д.: Більшість з них були і, мені здається, по сьогодні готові зробити крок, щоб влитися в нову помісну українську православну церкву.
Копирайт изображенияDANIEL ZELINSKYЇхня найбільша пересторога була: що станеться з нами? Яке покарання, які санкції на нас будуть накладені? Те, що сталося з владиками Симеоном і Олександром зараз (УПЦ МП заборонила у священослужінні двох ієрархів, які взяли участь у об’єднавчому соборі та влилися до ПЦУ – Ред.), – саме того вони боялися.
І попри те, що ми їм гарантували, що Константинополь захистить їх, не залишить з церковними санкціями і так далі, вони все одно хотіли побачити, коли цей процес дійде до кінця. Томос буде, казали вони, – і тоді ми почнемо робити якісь радикальніші кроки з нашим духовенством.
Друга річ – ми це мусимо також розуміти – архієрей без свого духовенства і мирян не є повноцінним архієреєм. Їм потрібно було працювати з їхніми священиками, деканами, мирянами, щоб не створити якихось перешкод, які могли виникнути на місцях.
ВВС:У вас є відчуття, що ближчим часом вагома частина УПЦ МП перейде до нової церкви?
А.Д.: Думаю, що так. Ідуть переговори. Архієреї, які були з нами на зв’язку, зараз розмовляють з владикою Симеоном, з владикою Епіфанієм, щоб визначити, як вони можуть прийти до ПЦУ всіма своїми єпархіями чи частинами цих єпархій.
З іншого боку, є велика противага: йде своєрідне фінансування від певних олігархів, депутатів Верховної Ради на сьогоднішній день, котрі намагаються заблокувати цей процес, завадити духовенству і архієреям зробити свій вільний вибір.
ВВС:Ви зараз цих переговорів не ведете?
А.Д.: Мій мандат закінчився.
ВВС: Зараз це радше внутрішньоукраїнська історія?
А.Д.: Так, все, що робиться зараз з об’єднанням ієрархів у структурах нової церкви – це вже внутрішня проблема України.
ВВС:Вселенський патріарх видав листи, якими звільнив владик Симеона і Олександра від церковних санкцій з боку їхньої колишньої церкви. Чи можливо, що інші ієрархи попросять якісь подібні грамоти?
А.Д.: Зараз у тому немає сенсу, тому що нова церква має повну незалежність, і вона сама може дати захист цим архієреям.
Копирайт изображенияPOMISNA.INFOВВС:Ви очікуєте переходу до ПЦУ 18 архієреїв УПЦ МП чи більшої кількості?
А.Д.: Відверто, я очікую набагато більше, але це буде процес.
Все залежатиме від того, наскільки архієреї, духовенство всередині нової структури зуміють порозумітися, щоб у ній не розпочалися внутрішні конфлікти – про єпархії, місця служіння і так далі.
Владика Епіфаній не має жодних передумов для того, щоб створювати якісь проблеми для когось – навпаки, він хоче, щоб все йшло дуже спокійно. Думаю, в цьому і полягає перевага його молодості. Крім того, він має спокійний характер, він – не жорстокий лідер, який буде кулаком по столу бити.
ВВС:Ви очікували, що коли 15 грудня зранку ви прийдете до Софійського собору, там буде лише двоє ієрархів Московського патріархату?
А.Д.: За пару днів перед тим ми знали, що це можливо, і ми були згідні на це. Чи могли ми розчаровувати людей і скасовувати собор через те, що хтось змінив свою думку в останню хвилину, бо йому потрібно ще більше гарантій, ніж ті, що ми давали? Ми вирішили, що ми йдемо вперед.
ВВС:Хтось з тих ієрархів, які могли приїхати, але не приїхали, виходили з вами на зв’язок перед собором?
А.Д.: Так, двоє вийшли на контакт.Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом
ВВС:І що сказали?
А.Д.: Ми зараз не можемо, бо ми боїмося.
ВВС:Деякі наші співрозмовники на Фанарі перед об’єднавчим собором говорили, що якщо на нього прийде занадто мало архієреїв УПЦ МП, то Константинополь може відмовитися визнавати цей собор об’єднавчим?
А.Д.: Внутрішні розмови про таку можливість йшли. Але завданням нас, екзархів, було готувати собор незалежно від того, скільки на нього прийде ієрархів УПЦ МП.
Копирайт изображенияUNIANВВС:Окреме питання: про митрополита Черкаського Софронія. Він не приховує, що зустрічався з вами в Черкасах. Перед собором він заявляв, що є прихильником автокефалії. Потім він не приїхав на собор, пославшись на хворобу, але на сторінці його єпархії 16 грудня з’явилося вітальне слово митрополита Епіфанія. Згодом вітання зникло, а зараз він дає інтерв’ю, в яких цитує неіснуючі положення статуту ПЦУ, говорячи, що така автокефалія церкві непотрібна. Ви розумієте його позицію?
А.Д.: Відверто кажучи, я з ним не зустрічався, тому що на той час був в Австралії. До нього їздив владика Іларіон і ще один священик, щоб на зустрічі була ще одна людина. Я не хочу говорити про зміст розмови, на якій я не був присутнім і не хочу зараз це коментувати.
Запізнілий собор
ВВС: Вам не здається, що проводити собор 15 грудня було дещо передчасно? Можливо, не всі аргументи були висловлені ієрархам Московського патріархату. З Філаретом, як виявилось, не всі питання проговорили остаточно. Зрештою, можливо, менше було б спекуляцій на тему використання тематики православ’я в передвиборчій кампанії одного з потенційних кандидатів у президенти України…
А.Д.: Я думаю, що ні. 15 грудня – це була друга чи третя дата проведення собору, котру ми обговорювали, перед тим ми говорили і про початок, і про кінець листопада.
Як на мене, після того, як нас призначили, ми приїхали в Україну, почали переговори і знайшли певні порозуміння, проводити собор потрібно було якомога швидше.
Чим більше часу ти давав, тим більше було шляхів для іншої, російської сторони дискредитувати нашу роботу і створити передумови для того, щоб все розвалилося.
І що більше було затягування, то більше мене турбувало, що ми або не зможемо провести собор, або нам створять умови, в яких ми не зможемо його провести. І частково воно так і сталося.
Мені здається, що якби ми його провели набагато швидше, на нього б прийшли набагато більше архієреїв УПЦ МП…
Копирайт изображенияUNIANВВС:Перед собором багато говорили про проблеми з підготовкою статуту нової церкви. Чи справді цей документ мали писати в Україні, але зрештою написали на Фанарі через те, що українці не домовилися?
А.Д.: Неправда. Київський патріархат висунув був свій проект статуту – мало не колишній статут УПЦ КП. Ось, мовляв, все готово, приймайте його, все чудово. Але ж це несправедливо брати статут однієї структури, а решті двом казати: от ми вам даємо.
Ми ніколи не давали нікому жодної надії, нікому ніколи не казали, що приймемо статут, який напишуть в Україні. Ми постійно говорили, що до об’єднавчого собору ми розробимо статут, який повинен буде задовольнити всі гілки.
Статут писався тут, ми його розробляли, радячись з представниками УАПЦ, УПЦ КП і з тими ієрархами, які переходили з УПЦ МП. Всі були в курсі того, що робиться.
Канонізація Бандери?
ВВС:Згідно зі статутом ПЦУ, вона готує пропозиції щодо введення нових святих до всеправославного місяцеслову, але схвалює цю пропозицію Константинополь. Чи може статися, що ПЦУ в якийсь момент захоче канонізувати, умовно кажучи, Степана Бандеру, і Константинополь запитає: ви точно хочете його канонізувати?
А.Д.: Не тільки Константинополь, думаю, й інші помісні церкви таке скажуть.
Коли канонізовується святий, на ту особистість протягом певного періоду люди дивляться: чи сталося якесь пов’язане з нею чудо, чи справді люди молилися про її заступництво і так далі… потім доводять до відома про канонізацію інші помісні церкви. Тому говорити про канонізацію політичних лідерів – я думаю, ми не підемо на такі радикальні дії.
ВВС:РПЦ, наприклад, канонізує Миколу ІІ і всю царську сім’ю…
А.Д.: І не всі церкви визнали цю канонізацію.
Копирайт изображенияDANIEL ZELINSKIВВС: І це нормально?
А.Д.: Для внутрішнього вшанування того святого Московською церквою – це чудово. Ми, Українська церква за кордоном, не визнаємо канонізації Миколи ІІ.
Так буває, що церква проголошує своїх внутрішніх святих, але вони не виходять на всеправославний рівень. В католицькій церкві їх називають блаженними. Ми називаємо їх святими, але для внутрішнього вшанування.
ВВС:В Україні та й за її межами досить розповсюдженою є думка, що УПЦ КП з самого початку була зацікавлена не так у створенні об’єднаної, інклюзивної, як її називають, церкви, де біля однієї ікони могли б молитися, умовно кажучи, ополченець “ДНР” і нацгвардієць, а як у зміні своєї вивіски з неканонічної церкви на канонічну. І не в останню чергу через таку позицію і відповідні заяви представників УПЦ КП ця церква по факту не стала інклюзивною.
А.Д.: Мені здається, що представники УПЦ КП, включно з її предстоятелем на той час, які висловлювали свою думку, мали своє бачення того, яким чином ця церква буде об’єднана. І це абсолютно нормальна річ.
УАПЦ також мала свою думку, у представників УПЦ МП було дуже багато ідей, як то все буде.
Але коли йдеться про об’єднавчий собор, а не приєднавчий, то для того ми як екзархи і були призначені, щоб ми могли взяти до уваги позиції всіх сторін, поєднати їх і вийти на фінішну пряму.
ВВС: Ви взагалі задоволені на 100% з того, що вийшло в результаті процесу утворення ПЦУ?
А.Д.: Беручи до уваги обставини, в яких ми працювали і зовнішній тиск з боку РПЦ на цей процес і на інші помісні церкви, я задоволений тим, що сталося.
Особисто я думаю, що це сталося вчасно, і це – саме те, що потрібно Україні і українській церкві на сьогоднішній день.
Спілкування з Онуфрієм і відмова Філарета
ВВС:Однак деякі представники Константинополя, як здається, говорили про створення позаполітичної структури – у чомусь подібної до Грецької церкви, вірні якої можуть кидатися один в одного коктейлями Молотова і бути антагоністами, проте в церкві вони про це забувають, і вона є платформою для національного примирення за будь-яких криз і пертурбацій, які відбуваються в країні. Натомість належність до ПЦУ в Україні стає мало не питанням політичної орієнтації…
Копирайт изображенияPOMISNA.INFOА.Д.: Те, про що ви говорите, мало і має статися, але це буде процес. Ми не можемо статутом чи томосом сказати: отак ви будете поводитися.
Так само, як мала дитина росте і з цим ростом починає поводитися у той чи інший спосіб, те саме станеться з церквою. Зараз це маленьке немовля: були болючі пологи, ми його народили, а тепер це дитя буде рости у нас всіх на очах і, звичайно, ми і всі інші помісні церкви будемо йому підказувати, радити, але не втручатися у внутрішнє життя цієї церкви.
Чого я найбільше боявся? Щоб створення нової структури не стало просто зміною вивіски. Церква – це свята установа, але люди в ній недосконалі.
Ми маємо амбіції, погляди, нерви. Приборкати це все – займе час, прямо зараз цього не відбудеться.
Але я оптиміст, бо в Україні є достатньо молодого духовенства, молодих хлопців і жінок в лоні церкви, які хочуть, щоб церква вийшла на інший рівень, ніж те, що ми маємо на сьогодні.
Адже і УПЦ КП, і УАПЦ, і УПЦ МП – це модель РПЦ, тільки зі зміненими титулами. А ми не можемо бути моделлю РПЦ на території України.
ВВС:Якщо говорити про зміну вивіски, то є інформація, що Константинополь провів титанічну роботу, щоб Філарет не ставкерівником нової церкви. Чим керувалися на Фанарі, коли висловлювали такі побажання?
А.Д.: Ми були готові йти на собор і прийняти будь-якого кандидата, якого обрали б предстоятелем. Але ми дивилися на реальність духовного розвитку України, на історію української церкви, на те, хто є лідерами української православної церкви.
Щоб іти вперед, щоб не деградувати, вона мусить зростати, йти вперед, вона не може лишатися в застої, в роках 50-60-70-річної давності. Тому ми постійно радили і апелювали до предстоятелів українських церков, щоб вони не були кандидатами.
ВВС:Митрополиту Онуфрію ви б теж це радили?
А.Д.: Якби він прийшов. Але він не прийшов. Він відмовився з нами зустрічатися. Закулісно ми з ним спілкувалися, але змістовного спілкування протягом дії нашого мандату у нас з ним не було.
Копирайт изображенияUNIANПроте владика Філарет і владика Макарій погодилися і невдовзі після жовтневого рішення синоду написали листа, де сказали Вселенському патріарху, що заради добра української церкви готові не бути кандидатами, не займати адміністративних позицій у лоні церкви. Звичайно, до цього моменту ми не могли цього розголошувати…
ВВС:А з Вадимом Новінським ви намагалися вийти на контакт?
А.Д.: Ні, жодного разу з ним ані не намагалися вийти на контакт, ані не хотіли.
ВВС:Може, варто було?
А.Д.: Ні, тому що в такому разі почався б занадто політичний процес.
Ми зустрілися з президентом і головою Верховної Ради, бо вони є лідерами української держави, вони апелювали до Вселенського патріарха, і ми мусіли дати відповідь на їхні звернення. Але з Новінським – це би почалася політична ситуація, і ми в жодному разі не пішли б на це.
ВВС:Чи не здається вам, що якби предстоятелем став митрополит Симеон чи інший представник УПЦ МП, ваше завдання було б виконане повніше, і процеси об’єднання українського православ’я пішли б швидше?
А.Д.: Ви впевнені в цьому? На це є два погляди. З канонічної точки зору, якби обрали колишнього архієрея УПЦ МП, набагато легше було б привернути увагу ієрархів Московського патріархату до нової церкви.
З іншого боку, як би це сприйняло українське середовище? Ми мусили брати ці два чинники до уваги.
Копирайт изображенияHTTP://ORTHODOX.VINNICA.UAТому, коли дійшло до того, хто з архієреїв стане предстоятелем, ми розуміли історичну відповідальність і всі ці нюанси, тому ми ніяк не хотіли втручатися в той процес.
Ми були готові жити з наслідками, що би не сталося. Константинополь був на це готовий.
ВВС:Після собору деякі єпископи ПЦУ говорили, що одразу після отримання томосу збираються підправити затверджений на соборі статут церкви під приводом його підготовки до державної реєстрації в Мін’юсті. Кажуть, що такі новації можуть призвести до зміни демократичного устрою церкви, який передбачає документ, розроблений у Константинополі. Як ви ставитеся до таких заяв?
А.Д.: Як до своєрідної демагогії. Це своєрідні бачення певних ієрархів того, як все має відбуватися, задля того, щоб задовольнити амбіції того чи іншого колишнього лідера тої чи іншої колишньої церкви.
Щодо змін до статуту… Мінімальні зміни – звичайно, можуть бути зроблені. Там можна прописати структуру адміністративних органів церкви, конкретизувати її пастирські обов’язки тощо.
Константинополь не буде в то втручатися, тому що це нормальна річ – ПЦУ просто повинна буде повідомити Константинополь про внесення цих змін…
Якісь радикальні зміни до статуту – наприклад, щодо предстоятеля, голови священного синоду тощо – повинні бути погоджені з Константинополі.
ВВС:Але якщо в якийсь момент ви побачите, що без вашого відома внесені не дрібні речі, ви якось будете реагувати?
Копирайт изображенияPRESIDENT.GOV.UAА.Д.: Будь-які зміни до статуту, навіть дрібні, ПЦУ мусить донести до відома Константинополя, тому що Константинополь дав їм той статут, дав їм той томос, і тому мусить бути погодження, спільна мова.
Але це в жодному разі не означає, що Константинополь скаже: ні, того не робіть. Ми можемо сказати, що не згідні на ту чи іншу радикальну зміну.
Наприклад, в Києві можуть сказати: ми не хочемо називатися митрополією, ми хочемо бути патріархатом, – деякі люди вже про це говорять. Але вони не можуть того зробити, бо патріархат має бути кимось проголошений.
Духовний дідусь та внутрішній патріарх
ВВС:Але, за чутками, частина ПЦУ виступає за те, щоб зібрати собор, внести зміни до статуту і прописати в ньому посаду для певної особи, яка нібито має керувати внутрішнім життям церкви у той час, як митрополит Епіфаній займатиметься представленням церкви назовні, домагатиметься її визнання іншими церквами…
А.Д.: У всіх церквах, включно з Константинополем, є предстоятель, а є той, хто керує внутрішніми справами церкви. Це не суперечить жодним канонам. І статут ПЦУ передбачає, що ця церква може приймати такі рішення.
Але це не означає, що ця людина отримує більше повноважень, ніж предстоятель, бо саме він є керівником всієї церкви.
ВВС:А заяви владики Філарета про те, що він і надалі керуватиме церквою разом з митрополитом Епіфанієм, вас не турбують?
Копирайт изображенияUNIANА.Д.: Ні. Я думаю, владика Філарет зараз має шанс увійти в історію як один з будівничих помісної ПЦУ, як людина, яка протягом свого життя зробила величезну роботу і з великою честю і гідністю відійшла убік, ставши духовним дідусем цієї церкви.
Або він має шанс зруйнувати все, про що говорить, що він будував усе своє життя. Вибір за ним.
ВВС:Те, що він носить патріарший куколь…
А.Д.: Нас це не турбує. Це є внутрішня справа ПЦУ. Він був лідером, ми його називаємо колишнім митрополитом, і всередині своєї країни він може зберігати за собою той титул, котрий він мав…
ВВС:Патріарха?
А.Д.: Той титул, котрий він мав – через повагу до його старечого віку, через повагу до його служіння церкві й так далі. Але для загалу він є колишнім митрополитом Київським.
Вплив Філарета на Епіфанія
ВВС:Чи не перебільшують ЗМІ вплив владики Філарета на митрополита Епіфанія? І якщо цей вплив справді такий сильний, то чи це не завадить роботі предстоятеля на розбудову церкви?
А.Д.: Думаю, що владика Філарет мав і, можливо, досі має вплив на владику Епіфанія. Але думаю, що владиці Філарету прийшов час збагнути своє місце в історії розбудови ПЦУ.
Він довів її до цього моменту. Якщо ж він зараз буде занадто багато втручатись в її адміністративний аспект, він може створити передумови, коли владиці Епіфанію буде дуже важко виконати свою місію предстоятеля церкви.
Владика Філарет створив гніздо, в якому мав своїх пташенят, яких він виховував та плекав. Прийшов час пташенятам вилетіти з цього гнізда.
Багато вилетіли і пішли служити на єпархії, але владика Епіфаній довший час лишався біля цього гнізда. Зараз йому дали шанс злетіти і він полетів, дайте йому можливість збудувати своє власне гніздо.
Це все, що я прошу у Філарета, дайте можливість Епіфанію бути предстоятелем церкви! Будьте духовним дідусем, татом, радьте, але дайте можливість робити свою справу.
Копирайт изображенияPOMISNA.INFOВВС: Відсутність Філарета у патріархії на врученні томоса – це рішення Константинополя чи Києва?
А.Д.: Константинополь не вирішував, хто буде присутнім з українського боку. Ми не запрошували нікого і не диктували, хто має бути в делегації. Думаю, з боку Києва було досить логічно, що в складі делегації не були присутні предстоятелі колишніх УПЦ КП та УАПЦ – ані владика Філарет, ані владика Макарій, а був тільки предстоятель з архієреями, котрих він запросив приїхати до Стамбула.
ВВС:Якщо патріарх Варфоломій поїде до Києва, то чи зустрінеться він з Філаретом?
А.Д.: Думаю, що патріарх Варфоломій зустрінеться з Філаретом, хоча Москва буде це критикувати. Питання вирішене: Філарет є колишнім предстоятелем церкви і зараз є її канонічним архієреєм, чому з ним не зустрітись?
Неминучий патріархат
ВВС:Владика Філарет та митрополит Епіфаній вже заявили, що очікують отримання ПЦУ статусу патріархату у майбутньому. Чи можливо це і коли?
А.Д.: Я не можу передбачити майбутнє, але впевнений, що це станеться.
ПЦУ має всі можливості та передумови, щоб набути статус патріархату, але спочатку мусить відбутись процес глибшого об’єднання.
Тобто об’єднатися мають не тільки колишні УПЦ КП та УАПЦ, а також ієрархи та духовенство РПЦ, які на сьогодні є в Україні.
Коли цей глобальніший процес відбудеться, тоді, я впевнений, що Українська церква зможе звернутися до Константинополя, і Вселенський патріархат буде готовий розглянути це питання. Константинополь, звичайно, готовий про це говорити.
ВВС:Це буде внесенням поправок до томосу?
А.Д.: Це буде зміна томосу і проголошення патріархії. Константинополь ніколи не приховував, що це цілком можливо.
Копирайт изображенияJOB GETCHAВВС: Томос – красивий, каліграфічно виписаний документ, як його правити?
А.Д.: Це буде новий документ з проголошенням патріархату.
ВВС: А що в такому разі робиться зі старим?
А.Д.: Він зберігається в архіві. Ми маємо свою копію, а церква – свою. І вони мають бути ідентичними, щоб не сталося такого, як з документом, який дає право на автокефалію Російській православній церкві.
ВВС: А що сталося з цим документом?
А.Д.: Я не бачив московського документу і не є видатним знавцем грецької мови, але, наскільки мені відомо, ці документи мають різний зміст. І підписи на тому документі, який представляє РПЦ, відмінні від тих, які поставлені на тому, що зберігається тут, у Стамбулі.
Закордонні парафії і Константинополь
ВВС:Представників колишнього Київського патріархату турбує, що за статутом і томосом їхні закордонні парафії переходять під омофор Вселенського патріархату. Деякі наші співрозмовники кажуть, що намагатимуться знайти з Константинополем якийсь “компроміс” з цього питання…
А.Д.: Це процес становлення церкви. Йдеться про те, яким чином ПЦУ опікуватиметься людьми українського походження, які живуть поза межами України.
Річ у тому, що в лоні Вселенського патріархату є окрема структура – Українська православна церква в діаспорі. Вона має свої структури в США, в Канаді, в Австралії, Бразилії, Венесуелі, Парагваї, в Європі.
Тому, щоб не створювати паралельні юрисдикції, було чітко сказано, що ПЦУ буде співпрацювати з Константинополем для духовного окормлення українців за кордоном.
Але це не значить, що українські ієрархи не зможуть поїхати до Франції чи до нас у США і опікуватись людьми там. Звичайно, вони можуть до нас приїздити, як і ми приїжджатимемо в Україну.
ВВС:Що робити кільком парафіям колишньої УПЦ КП в Бєлгородській області Росії?
Копирайт изображенияDANIEL ZELINSKIЩодо парафій в Росії мусимо знайти модель компромісу, щоб якимось чином опікуватись тими людьми, котрі мають свої громади.
Звичайно, РПЦ буде протестувати. Тому я не готовий зараз дати відповідь на це питання, Київ повинен буде знайти певну модель вирішення цього питання, а ми, звичайно, допоможемо, якщо до нас звернуться.
ВВС:Дуже скоро після проголошення утворення ПЦУ у ЗМІ з’явилася новина про те, що владика Філарет дав орден одному з екс-керівників ЦРУ Джеку Девайну. З іншого боку, одна з перших розмов митрополита Епіфанія після його обрання предстоятелем була з головою держдепу паном Помпео. Чи знаєте ви, за що саме дали орден представникові ЦРУ, і якою взагалі була роль США в отриманні українською церквою автокефалії?
А.Д.: Щодо ордену колишньому заступнику директора ЦРУ: владика Філарет та інші церковні лідери мають тенденцію обдаровувати орденами людей, котрі приходять в гості. Я б не звертав на це увагу, там немає жодних політичних підводних течій. Це одна з практик, яка прийшла до церкви ззовні.
Церква, особливо Російська церква, прийняла цю державну манеру ще з часів Радянського Союзу. Тому не треба політизувати цю нагороду, це був жест поваги.
Щодо привітання від Помпео: лідери європейських країн, представники різних структур також вітали нового предстоятеля. Так само вони вітають обрання нового Папи Римського чи предстоятеля будь-якої іншої помісної церкви.
Коли не так давно обрали Антіохійського патріарха, його привітали ледь не всі президенти світу.
Визнання ПЦУ
ВВС:Хто з існуючих православних церков, на вашу думку, може визнати ПЦУ, а хто цього не робитиме?
А.Д.: Російська православна церква відмовляється визнавати, це зрозуміло.
Сербська, Польська та Антіохійська церква – ось ці три структури, для яких потрібен час, щоб опрацювати визнання Православної церкви України.
Звичайно, Сербська та Антіохійська церква залежні від РПЦ.
З Польською церквою порозуміння буде знайдене, її риторика зміниться, і вона збагне своє історичне місце в лоні Христової церкви та Константинополя.
Копирайт изображенияUNIANВВС:Якими можуть бути терміни визнання ПЦУ іншими церквами? Це дні, місяці роки?
А.Д.: Думаю, це питання місяців. Владика Епіфаній вже надіслав мирні грамоти – свої представницькі грамоти, які повідомляють про його обрання…
ВВС:Коли, на вашу думку, відбудеться перше визнання?
А.Д.: Думаю, це займе місяць-півтора. Теперішні грецькі церкви та румуни будуть одними з перших, а далі вже процес піде.
ВВС:Якщо якісь церкви не визнаватимуть автокефалію ПЦУ, чи буде Константинополь застосовувати до них якісь санкції?
А.Д.: Ні, в жодному разі. Константинополь буде працювати з ними, щоб пояснити, чому потрібно визнати церкву України. Я не передбачаю тут великих проблем. Думаю, і з Сербською та Антіохійською церквами ми знайдемо порозуміння, потрібно лише трохи часу. В тих регіонах створені певні політичні умови, тож потрібен час, щоб з ними попрацювати.
ВВС:РПЦ давно говорить, що дії патріарха Варфоломія можуть призвести до безпрецедентного розколу в православному світі та порівнюють нинішню ситуацію з 1054 роком. Чи можливий такий розкол, на вашу думку?
А.Д.: Я б змінив у цій тезі ім’я патріарха Варфоломія на Кирила, і ви дістанете відповідь на своє питання. Я зовсім не передбачаю розколу світового православ’я у цій ситуації.
РПЦ мусить збагнути своє історичне місце в лоні православних церков світу і відповідальність, яку покладено на модерні суспільства.
Ми не живемо в імперіалістичному середовищі, де ми владарюємо та наказуємо. Політична ситуація та карта світу змінилась. Ми не можемо передбачати, що церковні структури суверенних держав повинні належати чи бути підпорядкованими структурам іноземної держави.
Церква – це не банк
ВВС:Один з найпопулярніших аргументів РПЦ проти дій Вселенського патріархату полягає в тому, що РПЦ є найбільшою – понад 150 мільйонів вірних, найбагатшою православною церквою світу, а ви, мовляв, Константинополь, хто такі? Що у вас є крім славною історії? Живете зараз у мусульманській країні, не можете в підряснику за ворота патріархату вийти… Як ви відповідаєте на такі закиди?
Копирайт изображенияАДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИА.Д.: Критерії церкви не полягають в грошах, а в тому, як вона готова пожертвувати собою заради служінню пастві, якій вона служить. Це моя відповідь церкві Росії.
Ми не порівнюємо якості церкви, базуючись на кількості парафій, які вона має. Ми робимо це на основі того, що вони роблять для добра своєї пастви.
Так, Константинопольська церква є меншою, якщо тільки брати територію Туреччини. Це маленька церква і старовинний патріархат, але він готовий пожертвувати тим, що має, і навіть своєю репутацією заради того, щоб повернути додому дитину, яка заблукала й існує сама по собі. Навіть якщо це інші не будуть у цьому згідні з Константинополем. Власне, це ми зробили з Україною.
Патріарх Варфоломій надсилає своїх представників та архієреїв у країни, де православ’я є абсолютною меншістю, де доводиться засновувати парафії чи служити у підвалах чи гаражах.
Так, нам потрібні кошти для існування, але це – не головне. Багатство не є чинником того, чим є церква. Церква не є банківською структурою.
ВВС:Риторика РПЦ останнім часом містить багато слів на кшталт “єресь” і “анафема”. Ви готові до того, що РПЦ може накласти анафему та оголосити єретиком патріарха Варфоломія? Що ви будете робити, якщо це станеться?
А.Д.: Константинополь не буде робити нічого. Щоб проголосити щось єрессю, потрібні догматичні передумови. Ми не можемо вживати церковні санкції, щоб задовольнити свої політичні чи світські амбіції.
Тут справа не полягає у догматиці церкви чи вчення. Росія вважає, що має суверенне право на колишні 15 республік СРСР. Це цілком несправедливо, тому ми не будемо жодним чином реагувати на жодні санкції чи анафеми.
Вони обірвали євхаристичне спілкування з Константинополем. Я згоден з Албанським архієпископом, і сам це не раз це казав: виглядає, що вони взяли Ісуса Христа в заручники і маніпулюють найсвятішим, що є в церкві.
Копирайт изображенияUNIANНова ставропігія у Львові
ВВС:В Україні чути багато маніпуляцій щодо кількості ставропігій, які нібито хоче відкрити на території країни Константинополь. Кажуть, що патріарх Варфоломій хоче їх мало не двадцять…
А.Д.: Немає такого.
ВВС:Але в томосі слово “ставропігії” вживається у множині..
А.Д.: В минулому в Києві було кілька ставропігій. Успенська церква у Львові була ставропігією, такий статус мали деякі монастирі. Але в жодному разі Константинополь не говорить, що забиратиме майно чи відкриватиме свої представництва по цілій Україні.
Ми просто лишили термінологію для відновлення історичної справедливості. Колись були такі стосунки між церквою в Україні та Константинополем.
Можливо, що ми відкриємо ще якусь одну ставропігію в Україні. Але це не означає, що ми будемо забирати Києво-Печерську лавру чи Почаївський монастир. Ми того робити не будемо 100%.
Я думаю, логічним є, щоб з часом відкрилась ставропігія Вселенського патріархату на Західній Україні, наприклад, у Львові.
Але, в будь-якому разі, йдеться тільки про представництво. Ставропігія – це не те, що ми забираємо майно і створюємо паралельну юрисдикцію. Світською мовою – це посольство чи консульський відділ.
ВВС: Консульський відділ займається, наприклад, видачею віз. А чим займатимуться ставропігії?
А.Д.: Налагодженням діалогу між ПЦУ та Константинополем і просвітницькою діяльністю. Спонсорувати різні лекції, наукові та академічні проекти. Жодних інших задач у них не буде.
Копирайт изображенияUKRINFORMВВС:Як людина, яка поспілкувалась багато з ієрархами усіх українських церков, як вважаєте, якими будуть стосунки між ПЦУ та УПЦ МП? Як каже владика Філарет, колись РПЦ в Україні стане маленькою, як старообрядці, але реальність полягає в тому, що зараз за кількістю парафій їх майже удвічі більше, ніж ПЦУ…
А.Д.: Думаю, що стосунки будуть мирними і благочестивими. Але процес порозуміння та примирення займе час. Я не передбачаю ніяких захоплень храмів чи сварок, хоча люди висловлюватимуть свою думку. Проте рано чи пізно ієрархи і духовенство знайдуть спільну мову.
Я не передбачаю релігійної війни через переходи парафій чи єпископів з однієї юрисдикції в іншу, хоча передбачаю можливі провокації з боку РПЦ – зрештою, вони намагалися робити це, коли ми тільки приїхали в Україну.
Вірусна атака
ВВС:Тоді вони дізналися, де ви живете…
А.Д.: Так, під будинком, де ми жили, і акафісти служили (пісенне виконання церковних гімнів – Ред.), і плакати розгортали на кшталт “Забирайтесь з України!” чи “Геть!” Звичайно, ми могли реагувати на це, але для чого?
ВВС:Вас охороняли?
А.Д.: Так, ми попросили охорону, тому що кілька разів я отримував різні електронні листи. Одного разу мені прийшов лист нібито від РІСУ (Релігійно-інформаційна служба України) з вкладеним вірусом. Мій комп’ютер і всі дані на ньому були знищені.
Мої особисті дані не дісталися нікому лише через те, що я відкрив того листа не на тому комп’ютері, де їм би, можливо, хотілось.
Занадто багато храмів
ВВС: Якщо продовжувати розмову про можливі стосунки між УПЦ МП та ПЦУ, то чи передбачаєте ви, що в Україні може виникнути здорова ситуація конкуренції цих церков за душі віруючих? І це стане стимулом для обох церков по-справжньому змінюватися, а не просто декларувати свою кращість перед іншою?
А.Д.: Я б хотів, щоб в Україні була саме така духовна – назвемо це світським словом конкуренція, щоб православна церква займалася правдивою місією, входила в суспільне життя, а не тільки переймалася зовнішніми ритуалами богослужінь.
Наше духовенство мусить зайнятись тим, чим церква повинна бути, а не тільки дбати про її зовнішній аспект.
Мені здається, що в Україні набудували занадто багато храмів. На заході країни, в центрі в кожному селі ледь не собор збудований.
Копирайт изображенияUNIANАле яку роль виконують ті храми? Чи приведуть вони до себе людей? Якщо люди просто приходять туди на молитву, якщо не відбувається служіння церкви народу, то ми просто набудували божественних пам’ятників.
Церква мусить довести, що виконує свою місію. В Україні досі немає всеправославної благодійної організації на кшталт католицького “Карітас” у тій самій Польщі, тож, можливо, прийшов час Православній церкві України зайнятися цим. Адже тут є стільки людей, які потребують допомоги, це ж не тільки військові чи бідні!
Це те, що я заохочую владику Епіфанія, – вклинитися в життя суспільства. Церква мусить увійти в ці проблеми, а не бути банківською установою й озолочувати храми та лаври. Не їздити на мерседесах, а бути серед народу й працювати з людьми.
Томос для церкви Білорусі
ВВС: Ще два роки тому видавалося, що ситуація в світовому православ’ї стабілізувалася, і жодних змін до диптиху помісних церков не передбачається. Однак після вирішення українського питання зараз може постати питання про церкви Чорногорії і, можливо, Македонії. Таке дроблення світового православ’я – це шкідливий сепаратизм чи добра риса сьогодення?
А.Д.:РПЦ боїться волевиявлення православних народів на свою самоідентичність, вони хочуть контролювати колишні 15 республік колишнього СРСР.
Я підтримую тезу про те, що кожен народ і кожна нація, яка має бажання мати свою православну церкву, повинні мати право її засновувати і просити визнання цієї церкви іншими православними церквами. В тому числі, якщо йдеться про Македонію і Чорногорію.
Копирайт изображенияUNIANА чому не звернутися до країн колишнього СРСР? Нещодавно митрополит Мінський Павло заявив, що для Української церкви автокефалія стала трагедією, а для Білоруської вона взагалі стала б смертю.
Слухати такі заяви одночасно плачевно і смішно. Так можуть говорити люди, які бояться духовного зросту своєї власної пастви. Дайте людям бути вільними та незалежними, дайте їм молитись на своїй рідній мові.
Чому Білорусь не має права молитись на своїй білоруській мові?
ВВС:Гіпотетична схема отримання автокефалії для Білоруської церкви має бути така сама, як для Української?
А.Д.: Так. Має бути звернення народу, уряду та пастирів. У іншому разі це буде створення якоїсь релігійної війни, заколоту в державі чи церкві.
Статус УПЦ МП
ВВС:Ви слідкуєте за дискусією в Україні щодо “примушування УПЦ до зміни назви”, і що ви про неї думаєте?
А.Д.: Неможливо не знати про цей закон і дискусії з цього приводу. Мені здається, що законом про зміну назви церкви, центр якої перебуває у країні-агресорі, ніхто нікого ні до чого не примушує і не примушуватиме.
УПЦ, яка перебуває у лоні РПЦ, просто мусить визначитись, ким вона є: справді Українською православною церквою чи Російською православною церквою на території України?
Як на мене, цей закон є просто шляхом, який стане каталізатором до унормування ситуації.
ВВС:Який зараз канонічний статус має церква, парафії, ієрархи УПЦ МП в Україні?
А.Д.: Вони є парафіями та ієрархами РПЦ в Україні. Митрополит Онуфрій є ієрархом РПЦ.
ВВС:Чи правильно його називати митрополитом Київським?
Копирайт изображенияUNIANА.Д.: На сьогодні митрополитом Київським і всієї України є Епіфаній. Маючи канонічне визнання Константинополя, владика Онуфрій має титул митрополита РПЦ в Україні.
Внутрішньо РПЦ може його називати Київським. Але для світового православ’я митрополитом Київським є Епіфаній.
Об’єднання з греко-католиками
ВВС:Як ви бачите стосунки ПЦУ та УГКЦ?
А.Д.: Історично греко-католики намагаються віднайти свою ідентичність. Вони є православними християнами у єдності з Римським престолом, але вони постійно повертаються назад до київської традиції, до хрещення, прийнятого від Константинополя.
Тому створення ПЦУ є певною передумовою для діалогу православної церкви з греко-католицькою і пошуку шляхів для їхнього порозуміння.
ВВС:Коли через 10 чи 20 років ПЦУ стане патріархатом, чи можливо, що УГКЦ приєднається до цієї церкви?
А.Д.: Я впевнений, що це є цілком можливим. Ще їхні духовні отці-попередники владика Андрей Шептицький, Йосип Сліпий та інші ієрархи неодноразово говорили, що коли православна церква України матиме свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з цією церквою. Але це вже справа за УГКЦ і самовизначенням, де вони будуть.
Обговорення