Кожен, хто має газовий лічильник у помешканні, може підрахувати, у яку ціну обійдеться пережити осінь, зиму, весну. Трохи не пощастило нам з кліматом – добрих півроку треба опалювати житло. У погідному листопаді можна було б у разі надзвичайної економії вкластися у сто кубів, утім, багато хто заперечить: у кого малі діти чи старі батьки – їх не залишиш жити у холоді. У декого – просторе житло, і сто кубів – це щоб пара не йшла рота. Словом, точної арифметики не існує – ні для листопада, ні, тим більше, для зимових місяців.
Народні аналітики передбачали: перед роком виборів влада не гнівитиме електорат, а отже, не наважиться обмежити субсидії чи підняти ціну на газ. Наважилася… І якщо це зробила, ризикуючи втратити залишки довіри, то на це мали б бути вагомі підстави. Отже, як пояснює уряд непопулярний крок – підняття ціни на газ?
За словами Гройсмана, це було непросте рішення і багато хто не хотів би бути присутнім на засіданні уряду, але є обставини, які слід враховувати. «Ще з липня ми працювали над тим, щоб знайти компроміс щодо ціни на газ, але не все у моїх силах», – сказав Прем’єр-міністр. Він наголосив, що у держави є надзвичайно великі борги, які треба повертати, а зобов’язання щодо вирівнювання ціни на газ було ще у 2008 році. Гройсман додав, якщо не буде вирішене питання щодо ціни на газ, може бути розірвана співпраця з Міжнародним валютним фондом, що призведе до дефолту. «Я розумію, що для кожної української родини це – важко, але мушу зазначити, що спочатку планувалося збільшити на 60%, але в результаті важких перемовин ми домовились про компроміс», – сказав Гройсман. Очільник уряду зазначив, що всі, хто потребуватиме підтримки держави у вигляді субсидій, отримають її.
Згодом у прес-службі Кабміну надали детальніше роз’яснення, зокрема нагадали, що у 2006-2013 роках були взяті мільярдні доларові кредити, які спрямувала тодішня влада не на розвиток економіки, а розтринькала. За цей час борг збільшився більш ніж на 50 млрд доларів. Це – річний бюджет України! Безвідповідальність тодішніх чиновників зробила сьогодні заручниками простих українців. А тепер настав час повертати ці борги – наступні п’ять років наша держава має віддати більше 30 мільярдів доларів.
Наголосили: без кредиту МВФ країна опинилася б на межі банкрутства. В державі почався б доларовий хаос та стрімке зростання цін на товари і послуги. Держава змушена була б скоротити соціальні програми та «заморозити» заробітні плати й пенсії. Загроза повернутися в 1990-ті стала б реальною!
Чи легше українцям від такого роз’яснення? Ми усі вболіваємо за свою країну і, напевно, вкотре готові жертвувати. От лише якби жертвували усі, починаючи з «небожителів». Цього, на жаль, ми не відчували і не відчуваємо. Немає також переконання, що ця пожертва буде на благо країни, а не чужих кишень. Між тим, в Інтернеті уже шириться флешмоб: не платити за газ за листопад-грудень.
Напередодні звістки про подорожчання газу уряд видав, на перший погляд, оптимістичну за змістом постанову, якою дозволив встановлювати прилади-розподілювачі на опалювальні прилади у старих будинках з вертикальною системою опалення. «Відтепер українці можуть самостійно обирати оптимальну систему індивідуального обліку тепла. Це – можливість заощаджувати споживання тепла і платити за лічильником. Під час засідання уряду ухвалили важливу постанову, якою затвердили відповідний порядок», – написав на своїй сторінці у Facebook віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.
«Раніше індивідуальний (поквартирний) облік був доступний лише для мешканців будинків із горизонтальною системою опалення. Мешканці старих будинків, де відсутня технічна можливість встановити індивідуальний лічильник, сплачували за обсяг тепла, яке споживала вся будівля за комерційним будинковим вузлом. Плату ділили пропорційно площі на всіх. І всі платили однаково», – розповів Зубко.
Відтепер, за його словами, власники квартир, які встановлять квартирні лічильники (за умови горизонтальної розводки інженерних мереж у будинку) або прилади-розподілювачі на опалювальні прилади (за умови вертикальної розводки) зможуть регулювати температуру у своїх помешканнях і заощаджувати тепло.
«Доплата буде лише за обігрів загальних місць користування та допоміжних приміщень відповідно до площі квартири», – додав Зубко.
Він розповів, що зазначена постанова була ухвалена у рамках імплементації закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Що кажуть про це нововведення експерти? Як розповіла директор Офісу підтримки реформ при Мінрегіонбуді Юлія Перчук, для індивідуального обліку тепла в будинках із вертикальною розводкою потрібно буде ставити на кожну батарею прилад-розподільник. А крім того — терморегулятор.
«Перш ніж ставити прилад-розподільник, на кожній батареї потрібно буде встановити терморегулятор. Це обов’язкова умова. Тому що індивідуальний облік тепла запроваджують саме заради того, щоб жителі могли економити», — пояснила Юлія Перчук.
Встановлювати терморегулятори краще до початку опалювального сезону або після його закінчення, тому що такі роботи потребують розгерметизації системи опалення. А от прилади-розподілювачі встановлюють зовні батареї і кріплять до них магнітами або болтами. Виглядають вони, як пульт від кондиціонера, тільки без кнопок. Показники висвічуються на екрані приладу.
«Крім того, в будинку встановлюється прилад, який зчитує сигнали з індивідуальних розподільників. І вони працюють як одна система. Причому чим більше квартир оснащені такими індивідуальними приладами обліку, тим вище точність показань. В ідеалі до системи мають бути підключені хоча б 75% квартир. Але, з урахуванням наших реалій, в постанові закладена норма про те, що будинок може перейти на індивідуальну систему обліку тепла тільки за умови, що хоча б 50% квартир дадуть на це свою згоду. При цьому поверховість будинку ролі не грає», — зауважила Юлія Перчук.
«Практика європейських країн показує, що найкращий варіант, якщо в будинку 100% квартир обладнані розподільниками. Це впливає на точність розрахунків і обліку тепла, а також мінімізує залежність від «недоброчесних сусідів», які можуть перекрити у себе регулятор, щоб зігріватися за рахунок квартир збоку, зверху, знизу», — зазначив Сергій Свистюк.
Розподільники коштують близько 600−1000 грн. Для трикімнатної квартири необхідно буде встановити мінімум 4 розподільника (на батареї в кожній кімнаті плюс кухня). Тобто, доведеться викласти близько 2400−4000 грн. Але цю суму необхідно збільшити в кілька разів, оскільки, крім розподільників, необхідно ще встановити терморегулятори і байпаси на батареї, якщо їх немає.
До цього необхідно додати вартість концентраторів інформації з розподільників через радіозв’язок і доступом в Інтернет. Не кожна сім’я буде готова викласти від 6 до 12 тис. грн на такий, здавалося б, корисний захід.
В Україні є власники квартир, які ще далеко до згаданої постанови уряду спробували облаштувати опалювальні батареї лічильниками. У 2016 році «Свобода» писала про тернополянина – 80-річного Петра Павловича (прізвище просив не називати), який встановив лічильники у 2013 році. Тоді заплатив за кожен з трьох лічильників по 1350 гривень. Дуже задоволений, бо коли інші за обігрів помешкання такої ж площі платили по 700 гривень на місяць, він у найхолодніший місяць – 150. Розповідав, що за допомогою кранів регулює надходження тепла, а тому почувається дуже комфортно. За його словами, квартирні теплові лічильники не лише економлять гроші, а й дають відчуття справедливості, бо ж монополіст не може «здерти» зайвого.
Ольга КУШНЕРИК
