«Знаєте, я далека від усіляких юридичних чи фінансових тонкощів. Але коли у батьковому столі надибала цілий стос листів від банків з претензіями, добре, що стілець був поряд, інакше звалилася б на долівку. Батько ніколи не жалівся на скруту. Мав пенсію, правда, невелику, як й усі сільські люди – город біля хати, садок, декілька курок тримав. Для чого він брав кредити – для мене досі залишається загадкою. Позики невеликі – по півтора-дві тисячі гривень. Але… Уявіть-но: за шість неповних років кредит у сумі 1 тисяча 200 гривень перетворився на 15 тисяч гривень! Й так по кожному. Я порахувала, що батьківський борг сягнув десь 90 тисяч гривень, а може, й більше.
Батько помер навесні. Скоро виповниться півроку, і мені конче треба звертатися у нотаріальну контору, інакше спадок пропаде. Колеги на роботі кажуть: не приймай спадщину, бо не обберешся батькових боргів. Тим більше, що оті листи-претензії датовані різними роками і, хтозна, яка тепер реальна сума боргу – він, борг, мабуть, росте і по батьковій смерті. Але як відмовитися від хоч старої, але такої рідної хатини, від обійстя, садка… Тату-тату, чому ж ти мовчав про борги», – схлипуючи розповідала жінка.
Єдине, чим вдалося трохи розрадити відвідувачку, борги по смерті не ростуть. Є судова практика, викладена зокрема у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де чорним по білому написано: спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов’язання фактично не пов’язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
А у решті – можна хіба поспівчувати. Відповідно до Цивільного кодексу, спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. І зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Скільки вартує батьківське домогосподарство, дочка й уяви не має. Віддалене від райцентру село, де зараз ані школи, ані розвинутої інфраструктури. Молодь на заробітках, багато спорожнілих хат. Каже, покупці й не знайдуться, хіба якщо продавати за символічні гроші. Але цінність цього місця для жінки в іншому. Вона його хоче зберегти. Та кредити, які з незначних сум виросли у велику і непосильну суму боргу, уводять у сум’яття. Втім, можливо, не усе так драматично – наразі жінка зайшла до редакції без будь-яких документів. Якщо проаналізувати правовідносини покійного батька з фінансовими установами, правомірність заявлених претензій, у тому числі у сенсі позовної давності, можливо, дочка наважиться стати спадкоємицею.
Ольга КУШНЕРИК, Свобода
