Через тиждень після свята П’ятидесятниці, з понеділка після неділі Всіх святих, у православних та греко-католиків розпочинається черговий багатоденний піст у літургічному році – Апостольський чи Петрівський, або ж просто – Петрівка. Закінчується він у день пам’яті Святих Апостолів Петра та Павла – 12 липня. Оскільки дата Зелених Свят залежить від Пасхи, триває Петрівка від 8 до 42 днів. Цей піст встановлено Церквою на знак нашого наслідування святих Апостолів, які після сходження на них Святого Духа, постом та молитвою готували себе до всесвітньої проповіді Євангелії.
За свідченням євангелиста Луки, так апостоли готували на служіння і своїх послідовників. (Див. Діяння 13 розділ). Досліджуючи праці отців ранньої Церкви, можна сміливо стверджувати, що Апостольський піст є одним із найдавніших християнських багатоденних постів. Окрім Євангелія про нього свідчить Святе Передання, зокрема, відома праця «Апостольські постанови». Отже, вже з четвертого століття піст став загальнопоширений у всій Церкві.
Святий Іполит у своєму «Апостольському переданні» зазначає, що в той час ( ІІІ століття) цей піст не завжди пов’язувався з Апостолами та їхніми подвигами. Тоді існувало передання, що він особливо призначений для тих, хто через певні обставини не міг поститися у час Великого посту.
На відміну від Великоднього, Петрівський піст менш суворий. Церковний устав вказує нам утримуватися від м’яса, риби, вина та масла в понеділок, середу та п’ятницю. В суботу та неділю, а також у дні пам’яті великих святих чи на храмові свята, також дозволяється риба. Також не забороняється варена їжа з олією. У будь-якому випадку, кожному ревному християнину добре було б порадитися щодо цього зі своїм духівником та отримати від нього на піст священицьке благословення.
Очевидно, що Бог хоче від нас не голоду. Всеблагому і Вседосконалому Господу потрібне наше бажання духовного росту і вперта праця у цьому напрямку. Преподобний Серафим навчав, що ціль земного життя людини полягає у придбанні Святого Духу Божого, а молитви, чування та піст є найкращими засобами для цього.
Вміння себе стримувати сьогодні дуже часто сприймається, як людська вада. Є навіть популярне прислів’я про те, що «нахабність – це друге щастя». Тож не дивно, що на наших очах виростає покоління людей принципово іншого сорту : жадібних, егоїстичних, безпідставно амбітних, гордих та зарозумілих. Дивно, що ті риси, які мали би характеризувати дорослих людей, все частіше характеризують поведінку та звички підлітків, а то й діточок. Здається, що гріх буквально вкрав у них дитинство. У маленьких тілах живе стільки пристрастей та пороків, що вірити у їхнє добре майбутнє без Бога може лише або дурень, або той, хто подібний до них. Ідеал суспільства, у якому цнота, чесність та скромність більше нічого не варті, — ось справжній Армагеддон. Чи може, ви навчені новинками кінематографу вперто чекаєте його від інопланетян?
Біда людей не в тому, що вони грішать. Це лише пів біди. Гірше, коли люди грішать свідомо. За тимчасовими насолодами гріха вони вперто не хочуть думати про завтрашній день. Наче сперечаються з Христом, хто з них сильніший та хитріший. А Спаситель на це лише сумно зітхає та плаче. Дві тисячі років тому в історії людства вже було щось дуже подібне. Напередодні своєї смерті Ісус в’їжджав до Єрусалиму та плакав, а очманілий натовп радів, нічого не усвідомлюючи. Бог знав, що ті люди нічого не зрозуміли. На жаль, за століття життя поруч з Ним вони так і нічого не навчились… Господь любив їх, тому й плакав, а не карав. Те, що не зробили люди, Ісус вчинив замість них на Голгофі.
Дуже важливо розуміти, що піст — це не черговий церковний забобон. Насправді — це єдині ліки, здатні повернути нам втрачене з роками нормальне життя. Про це ідеально сказав святий єпископ Ігнатій :
«О, горда людино! Ти так багато мрієш і так високо оцінюєш власний розум, а він – у цілковитій та постійній залежності від шлунку.
Той, хто не дотримується належної поміркованості та необхідної розбірливості у харчуванні, не може зберегти ні дівоцтва, ні цнотливості, не може приборкати гніву, віддається ліні, зневірі та смутку, стає рабом марнославства, житлом тієї гордості, яка вводить людину в її плотський стан, котрий найчастіше з’являється від розкішної та ситої трапези.
Піст відриває людину від плотських пристрастей, а молитва бореться з душевними. Коли вона їх перемагає, то проникає у всю природу людини, очищає її, відтак у цей храм вводить Бога. Молитва безсила, якщо не будується на пості, а піст безплідний, якщо не зведений на молитві”.
Вітаючи християн із святим постом, закликаю смиренно його дотримуватися, цінуючи кожну хвилину власного життя. Це ще одна нагода стати кращими, а отже – ближчими до Бога. Подвиг посту може зробити нас гідними благодатних дарів П’ятидесятниці та дає нам нагоду утвердити їх у собі. Втім, це можливо лише в тому випадку, коли, наслідуючи святих Апостолів, ми відмовимось від того, що має над нами владу. Помагай нам у цьому Господь!
Протоієрей Євген Заплетнюк,
ключар кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернопіль
