Як з’ясовується, церковний етикет має свої приписи щодо того, як носити хрестик Багато хто, носячи хрестик, навiть не задумується, звiдки ж походить така традицiя. На жаль, для багатьох головний символ вiри християн став лише прикрасою. Тож i носять його, як дорогу чи стильну прикрасу, навiть у вусi! Та як правильно носити хрестик? З якого матерiалу вiн повинен бути? Чи варто чекати нещастя, якщо вiн загубився? Про це газета “Експрес” поцiкавилася в митрофорного протоiєрея Євгена Заплетнюка.
– Отче, пояснiть, звiдки походить традицiя носити хрестик на шиї?
– Це одна з найдавнiших християнських традицiй — надягати хрестик чи iконку як символ належностi до християнства. Така традицiя iснує ще iз II — III столiть. До того часу вiруючi малювали хрест фарбою на всiх важливих речах, якi їх оточували, у тому числi на посудi, одязi, оселi та мiсцi працi. До речi, на першi згадки про нагруднi хрести натрапляємо ще у святителя Iоана Золотоустого, який в одному зi своїх повчань сварить тих жiнок, якi надягають на новонароджених немовлят магiчнi амулети замiсть спасенного зображення святого хреста Господнього.
Натомiсть святитель Григорiй Великий послав царицi лангобардiв Феоделiндi два медальйони iз зображенням розп’яття. Iншим людям вiн часто посилав хрести для носiння на грудях.
– Часто саме пiд час хрещення немовлятi дарують хрестик. Яке його значення?
– Дiйсно, уперше хрестик надягають на людину пiд час Таїнства Хрещення, i з того часу вiн не повинен покидати нас до самої домовини. Звичайно, це не обов’язково повинен бути той самий хрестик, iз тим самим ланцюжком. Не варто надавати саме тому, першому хрестику, особливого значення. При потребi його в будь-який момент можна замiнити iншим. Важливо лишень, щоб ми завжди були схороненi благодаттю Божою.
– Як правильно носити хрестик?
– Не важливо, з якого матерiалу вiн зроблений, головне, щоб цей Христовий знак був освячений вiдповiдним чином у церквi та уособлював для нас наш символ вiри. Крiм того, варто не переборщити з розмiрами, вважаючи, що чим бiльший або чим дорожчий хрестик, тим бiльше здатен нас захистити. Бо якщо ми ведемо правильне християнське життя, то це не суттєво. Але якщо свiдомо грiшимо, то лише чинимо наругу над образом розiп’ятого Спасителя, який носимо на собi.
Хочу наголосити, що не варто на одному ланцюжку чи нитцi носити декiлька рiзних хрестикiв чи медальйонiв. Це не прикраса та не амулет, а священна рiч. Тому важливо, щоб натiльний хрестик був один i постiйно висiв на шиї. Навiть пiд час того, як ми купаємося чи щось робимо. Бо це видимий знак нашої належностi до християнської вiри та засiб благодатного захисту вiд видимих i невидимих ворогiв. Також церковний етикет приписує носити хрестики мирянам лише на тiлi, а не поверх одежi, бо так вiн перебуває найближче до серця.
– Є безлiч забобонiв про те, коли загубиш хрестик чи знайдеш чужий. Це справдi якийсь знак?
– Якщо так сталося, що загубився власний хрестик — не варто панiкувати чи надавати цiй прикрiй подiї фатального забарвлення. У такому разi можна придбати новий хрестик та попросити священика його освятити. Знайдений чужий хрестик можна зберiгати вдома, носити самому чи вiддати тому, хто його не має. Чутки про те, що чужий хрестик “передає” погану долю попереднього власника, – безпiдставне марновiрство. Господь кожному дає власний життєвий хрест, i передати комусь свiй чи взяти в когось чужий ми не можемо. Важливо пам’ятати, що знайдений хрестик перед носiнням слiд обов’язково освятити молитвою священика.
Олеся КРАСНОВСЬКА
