Навесні в український прокат вийшов вітчизняний мультфільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». За перші вихідні стрічка зібрала понад 21 млн гривень, обігнавши діснеївський хіт «Коко». Такий потужний успіх привернув увагу до української анімації як усередині країни, так і за кордоном. Експерти Центру громадського моніторингу та контролю вирішили з’ясувати, чим живе наша сучасна анімаційна індустрія.
Минуле та майбутнє української анімації
Ще за радянських часів українська школа анімації була знана у всьому світі. Відомі мультфільми «Капітан Врунгель», «Острів скарбів», «Як козаки…» – були створені вУкраїні. Проте у 90-ті роки вітчизняні студії почали переживати фінансові труднощі, і на зміну нашим мультфільмам почали приходити стрічки закордонного виробництва.
Перевага за діснеївськими мультфільмами зберігалась майже протягом усього часу незалежності. Ситуація почала змінюватись у 2014 році, коли студії нарешті почали отримувати підтримку держави та змогли вийти на широкі екрани. Директор і креативний продюсер продакшену Glowberry Ольга Черепанова, зауважує, що підтримка Держкіно – це не лише фінансова допомога, а й репутаційна. «Проекти, що підтримуються державою, викликають набагато більше поваги і цікавості у світі з боку каналів, дистриб’юторів та партнерів», – запевняє Черепанова.
Часто, крім грошей, українській анімації також бракує кваліфікованих кадрів. Вищі навчальні заклади, як наприклад, Інститут ім. Карпенка-Карого, не встигають готувати необхідну кількість спеціалістів. Вирішити цю проблему студії намагаються через приватні ініціативи.
«Завдань справді дуже багато – від роботи з законодавством, у хорошому значенні лобіювання інтересів анімаційної індустрії до піару України як виробника потужного і якісного анімаційного контенту. Нам потрібно постійно говорити про це світу: що в Україні почали робити справді хороші анімаційні проекти», – розповідає про майбутні плани керівник студії Animagrad Єгор Олесов.
Якщо казати про розвиток індустрії в цілому, експерти впевнені, що сьогодні українська анімація переживає своє друге народження. Так, навесні минулого року найбільші студії об’єднались в Українську анімаційну асоціацію. Зокрема, до неї увійшли «Укранімафільм», «Червоний собака», Lisenbart Animation Studio, Animagrad, KAPI, Panama Grand Prix. За словами самих аніматорів, головна мета об’єднання – вирішення спільних проблем та ефективніша співпраця із Держкіно.
Минулого року за підтримки держави було створено 47 фільмів. Зокрема, «Викраденій принцесі» Держкіно виділило 19 млн грн, що складає майже 20% від загальної вартості виробництва фільму. У 2018 році Державне агентство з питань кіно має у розпорядженні бюджет у понад півмільярда гривень. Перерозподіл цих коштів на
конкретні проекти відбувається за конкурсом.
Час справжнього успіху
У грудні 2014 року відбулася прем’єра першого українського прокатного мультфільму «Бабай». За перші вихідні стрічка зібрала 960 тисяч гривень. За словами генерального директора студії «Укранімафільм» Едуарда Ахрамовіча, саме цей невеликий, але важливий комерційний успіх показав, що українська анімація жива і конкурентна.
Проте справжній успіх до українських мультфільмів прийшов у 2016 році. Перший вітчизняний 3D-мультфільм «Микита Кожум’яка» перевершив очікування його творців. За час прокату в Україні він зібрав понад 12 мільйонів гривень, а у світі – майже 2 мільйони доларів. За українськими зборами анімація обігнала такі високобюджетні мультфільми, як «Літачки-2» та «Сімейка монстрів». Ще за два роки, у березні 2018-го, бити рекорди прокату взялася українська стрічка «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». На початок квітня вона зібрала небачені для українського продукту 35 мільйонів гривень. Стрічку вже подивилася 481 тисяча українців. Кінематографісти зауважують, що особливо тішить успіх «Викраденої принцеси» за кордоном. Так, вітчизняний мультфільм увійшов до трійки найуспішніших анімаційних релізів цього року у Туреччині, зібравши за перші вихідні прокату понад 157 тисяч доларів. Всього мультфільм проданий у понад 50 країн світу, включаючи країни Європи, Азії та Латинської Америки. Влітку прем’єрні покази «Викраденої принцеси» заплановані в Ізраїлі, Китаї, Кореї, Польщі та Естонії.
«Коли дивишся «Викрадену принцесу», стає зрозуміло, що на наших очах в Україні з’являється національний продукт, що може скласти конкуренцію стрічкам Піксару та Діснею», – зауважує голова Держкіно Пилип Іллєнко. Дійсно, мультфільм зібрав багато схвальних відгуків критиків, зірок та навіть політиків. Кінокритик Олександр Гусєв назвав мультик «найбільш амбіційним вітчизняним кінопродуктом року». Відомі українці, які озвучували героїв історії, Сергій Притула, Юрій Горбунов та Василь Вірастюк також залишись задоволені кінцевим продуктом. Зі свого боку привітав творців фільму й український Президент Петро Порошенко.
«Надзвичайно приємно, що у нас з’явилося власне українське анімаційне кіно, яке б’є рекорди прокату. Вітаю всю команду, яка працювала над картиною «Викрадена принцеса», з неймовірним успіхом», – написав глава держави на своїй Facebook-сторінці.
Чому мультфільми – це не тільки розваги?
Експерти зауважують, що українські мультфільми створюються не тільки з розважальною чи комерційною метою. Через такі мультфільми Україна звертається до своєї історії та ідентичності. Сценарист Ярослав Войцешек зауважує, що раніше тему казкової Київської Русі фактично монополізувала Росія, зокрема, завдяки мультфільмам про трьох богатирів. Сьогодні ж ситуація змінюється. Зараз студія Animagrad, яка створила «Викрадену принцесу», працює над новою стрічкою – «Мавка. Лісова пісня», прокат якої заплановано на 2020 рік. «Щоб не скочуватися в пропаганду, в «агітку», у якесь моралізаторство, яке буде відторгнуте дітьми, треба робити героїв, які б подобалися. І ці герої повинні бути нашими. Взагалі в нас дуже багато таких амбітних цілей, щоб не тільки наші діти побачили власну міфологію, але й в світі дізнались, що богатирі – наші, Мавка – наша, українська», – розповідає Войцешек.
Українські аніматори мають ще багато планів. Це і створення мультсеріалів, залучення інвесторів та вихід на міжнародні ринки. Так, наступного року вийде український анімаційний серіал «Мама поспішає додому», у якому іноземні експерти бачать великий потенціал. Тож про успіхи української анімації ми ще почуємо.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
