— Надзвичайно подобається процес створення ялинкових прикрас, а результат взагалі зачаровує! — ділиться враженнями майстриня.
У повсякденні Ольга — арт-директор кафе «КолЄжанка», а ось вільний час присвячує улюбленому хобі — розфарбовує ялинкові прикраси. Хоча свого часу пензлик та фарби були її робочим знаряддям. Десять років Оля працювала художником із розпису ялинкових прикрас на приватній фабриці у Тернополі.
— Надзвичайно подобається процес створення ялинкових прикрас, а результат взагалі зачаровує! — ділиться враженнями майстриня. — Не передати словами емоції, коли я вперше зайшла на фабрику і побачила, як дують кулі, нафоновують їх, розфарбовують. А коли різнокольорових куль сотні, коли на них дивовижні малюнки — неможливо відірвати погляду! З фабрики я пішла, але любов до ялинкових прикрас залишилася. У Тернополі важко придбати кулі-заготовки, тому я спробувала малювати на лампочках. Ця ідея захопила мене, адже усі викидають жарівки, а, виявляється, їм можна дати нове життя, до того ж набагато цікавіше від попереднього (сміється — авт.).
Уже третій рік поспіль Ольга «запалює» ялинки своїх друзів та знайомих оригінальними прикрасами-лампочками, хоча не зраджує й кулі, а ще творить ялинкові іграшки із дерева. У доробку майстрині вже близько сотні оригінальних ялинкових прикрас. А ось свою домашню ялинку прикрашає ще радянськими скляними кулями та звірятками — ностальгія за дитинством!
— Спершу я пробувала в домашніх умовах робити прикраси із декупажу, потім взялася розфарбовувати, розробила свій логотип «Добрі дрібнички», фірмову упаковку, виставляю фото у соцмережах, — розповідає Оля. — Розфарбовую ялинкові прикраси сама, а ось із технічною роботою допомагають чоловік та донька. Творення скляної новорічної краси — копітка праця, потрібно все акуратно і майстерно виконати, важливий естетичний аспект, але таке заняття приносить тільки задоволення! Частково виставляю на продаж ялинкові прикраси, та, на жаль, в Україні ручну працю не дуже цінують. Щоб виготовити одну ялинкову прикрасу, потрібно щонайменше п’ять годин. Спершу оздоблюю «цоколь» лампочки мотузкою із мішковини, фоную основу в певний колір, наношу олівцем малюнок, розфарбовую і наприкінці наношу лак. Якщо іноді траплялося, що під час розфарбовування кулі лопали прямо у руках, то лампочки більш міцні. Останніми роками українці перейшли на енергозберігаючі лампочки, тому випросити у когось стару жарівку майже неможливо. А по під’їздах не буду викручувати (сміється — авт.), тому для прикрас доводиться купувати нові. Якось я придбала через інтернет ящик раритетних лампочок із підводного човна, розрахованих на нестандартний вольтаж, такими нині не користуються. Вони лежали собі в когось без потреби, а мені пригодилися.
Новий рік для Ольги — особливе казкове свято. А щоб трепетна мить добігання стрілки годинника до нового відліку мала глибший зміст, співачка вигадала свою опівнічну «фішку» під ялинку.
— Загадую бажання, записую його на аркушику паперу, а коли б’ють куранти, спалюю, попіл висипаю в бокал із шампанським і швидко випиваю! Хоча за рік забуваю, що саме задумала, але все ніби збувається! — зізнається Оля. — З кожним роком я навчилася формулювати все конкретніші бажання, а не абстрактні, як скажімо, «бажаю всім щастя», бо до Всесвіту треба посилати чіткі меседжі. Навіть слова для пісень стараюся писати конкретні та позитивні, бо думки мають здатність матеріалізуватися. Нехай збуваються усі ваші мрії!
Джерело: НОВА Тернопільська газета
