У тернопільських новинах з’явилося шокуюче відео. На ньому видно, як розважаючись із дітьми, під запальну музику весело танцює … монах. І що мене найбільше вразило, це те, що люди щиро захоплюються його вчинком. Судячи з усього, ці дикі танці у коментарях направду всім подобаються: наївні люди радіють, ставлять лайки і роблять репости: «наскільки церква стала ближчою до народу»! У дійсності, ніякого дива не сталося: це дуже сумне явище. Перед нами всього лиш приклад деградації церковної свідомості. Це велика біда та горе, коли вже ченці беруться танцювати…
Люди не хочуть бачити очевидного факту – Церква перестала бути святинею, а монашество – «сіллю землі». Особисто для мене на відео танцюючого монаха було дуже чітко видно, як йому заважає танцювати чернечий одяг. Бачите, цей одяг саме таким і зробили, щоб він заважав людям задовольняти пристрасті та служити своїм похотям. У православних монахів, які приймали велику схиму, головний убір – куколь взагалі дозволяє дивитися лише в землю. А тут, все навпаки – і сутана, і танці, і діджейство. Як тут не пригадати відомий афоризм – «чоловіче, ви або труси одягніть, або хрестик зніміть».
Чернець – це людина, яка відмовляється від світу. Він може бути хорошою людиною. Він може гарно співати, танцювати, проповідувати та відправляти служби. І навіть, може любити ваших дітей, компенсуючи цим відсутність своїх. Але, після постригу для людини життя змінюється. Вона більше не може робити багато речей, які робила і які любила до цього часу. Він перестав жити в світі, який живе у злі. Скажімо, за традицією Східної Церкви, ченці не завжди можуть навіть вінчати та хрестити дітей. «По замовчуванню» це їм заборонено.
У монахів свій особливий світ, світ містики та богоспоглядання. Це не його справа бути діджеєм. Не його справа гратися з дітьми. Принагілдно нагадаю для тупих батьків, що між малолітніми целібатами біс блуду це найбільша біда, і своїх дітей я б ніколи не доручив виховувати, гладити, обіймати, цілувати, садити на коліна, танцювати чи робити щось інше людині, яка не має власних дітей. Звичайно ж, у людях в рясах найкращі наміри, все ж, найкращими намірами стелиться дорога самі знаєте куди. Між іншим, жоден педофіл не виглядає на педофіла. А серійний убивця, педофіл і людоїд Андрій Чикатило взагалі був скромним учителем мови та літератури. Але, я все таки про танці.
А ще, мені зовсім не зрозуміло, чому у вас танці якогось отця Еміліана викликають таке замилування й розчулення серця, а танці владики Мстислава викликали зовсім протилежну реакцію: гнів, осуд і ненависть? У дійсності, Мстислав поступив тут значно порядніше – він танцював у клубі, а не на церковному подвір’ї, він зняв рясу й не видавав себе за офіційного представника Церква. Все-таки, якщо ви бачите людину в церковному одязі, то це означає лише одне – вона тут і зараз офіційно являє світу Церкву Христову.
Любити дитину – це не опускатися до її рівня, щоб деградувати разом із нею, але навпки: підносити її туди, де вона ніколи не була! Дитині потрібно відкривати небачені світи та духовні перспективи, а не годувати її бездарним, зіпсутим і пристрасним розумінням власної педагогіки. Невже це так складно зрозуміти?
Навіть не хочу згадувати інший аргумент – нічого мудрого отець не вчив тих нещасних дітей. Він не вчив їх наших рідних танців, гопака чи гаївок довкола церкви. Він вчив зовсім іншого: того, чого можна навчитися і без нього на будь-якій вечірці. І, між іншим, якість таких танців при збільшені градусу алкоголю суттєво покращується. Так, монахам на замітку. А ще, я не хочу бути шовіністом, хоч якось підкреслюючи національність тих духовних лідерів, які приїжджають в Україну навчати ваших дітей «пісням і пляскам». Ніхто не може навчити вас того, чого сам не знає і чим не живе. Чи, може ви думаєте, що поляки та росіяни будуть вчити вас любити Україну? Не смішіть мої тапочки!
Я б дуже хотів, щоб ми з вами нарешті навчилися думати. Здорове мислення – це водночас наслідок і передумова здорової молитви. А кінець світу настане не тоді, коли на землі переведуться монахи, але коли вони почнуть танцювати, замість того, щоб плакати та заступатися за нас перед Божим Престолом. І не кажіть мені, що такі речі можна поєднувати. Не можна навіть одночасно вести автомобіль і розмовляти по телефону без загрози для життя. А молитися і танцювати – тим більше… Принаймні в нашій культурі, нашій українській традиції, одночасно це можуть робити лише шизофреники. Доброго ранку. Бережіть себе. Не давайте себе обманювати. Хочете помолитися – приходьте до нас в собор, а хочете потанцювати – шукайте отця з відео.
« Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям» (Мф.5:13).
Протоієрей Євген Заплетнюк,
м.Тернопіль
